petro_tazyk

за останні декілька років море остаточно трансформувалося у фетиш номер один. далеко і безнадійно залишивши позаду себе навіть таку святиню як гори.

ще ніде і ніколи я не почував себе так добре і ніде не було мені так затишно як в невеличких портовиххх містечках. дедалі частіше навіть проскакують думки що залюбки проміняв би свій відносно великий театр без моря на маленький і жебрацький але з морем. з усіма його запахами вітрами човнами пеліканами рибаками і путанами пірсами жебраками і мідіями які ше реагують на свіжовичавлений на них лимонний сік.



( Read more... )

..вечором, на общєм собранії жильцов нашого номера, ми з Мерседес вирішили, шо обов,язково дійдемо до Інідіан Гарденс (4,5 миль в одну сторону), а там подивимся по обстоятельствам - чи йти на річку, чи ні - бо дуже ж кортіло, невзірая на жосткі настанови шо "ні в коєм случає ні під яким прєдлогом".

..встали ми в 5 ранку, набили рюкзак водою/хавкою і вперьод..

..на перших же 100 метрах спуску, ще до сходу сонця, виявилося, шо в камені вибудували шось.




..але нас тягнуло вниз, бо схід сонця в каньоні - це шедевр




..усюди для безголових ( туристів стоять настанови )

в продовження псто про лас вегас. позитивний момент вегаса у тому, шо він займає перше місце по кількості національних парків в радіусі 6 годин їзди. так як "казіно" мене не возбуждають, а дешевої продажної любві якось не хотілося, то пару вилазок "у відкритий космос" ми зробили. перша була у пустелю Мохаве - на Ред Рок Каньон.

так закінчується дорога і починається пустеля Мохаве



( достопрімєчатєльності в картінках тут )

на прохання майбутнього радника президента України з військово-технічних питань kampfflieger, викладаю фотографії з плаваючого музею - мириканського підводнго човну класу Балао- SS-394 Razorback під час відвідин славного міста North Little Rock. Це реально унікальний човен: він є офіційно визнаний як човен, що найдовше прослужив флоту - понад 53 роки!!! якшо сюди якимось чином занесло якогось ватніка, то одразу повідомляю, шо номер SS-394 вказує на те, шо насправді це ніяка не мириканська лодка, а нацистська (або фашистська, не знаю, як там згідно ваших методичок), і служила вона не в мириканських ВМС, а на ній Гітлер з Бандерою на рибалку з дінамітом ходили. По Рейну, Одеру, Віслі, Дністрі та Дніпру.

Під катом, шоб не забивати ленту, ( трохи фоток для поціновувачів )

От чесне слово, з большою такою, пилкою любов,ю! І шкварчить, чесне слово, не папіроса, а серце. Шкварчить так, що прямо от по приїзду, пока ще чуйства гарячІ, отут щось намарудю.

В Омеричці є як мінімум 9 Портлендів (це те, що мені ізвєстно). Ні в одному з них я не був, але чомусь щітав, що самий модний з них Портленд в Мейні і даже чомусь думав, шо Трейл Блейзерс - звідтиля. А виявилося, що орегонський (кстаті, Орегон виявився 27 штатом, в якому я провів як мінімум 24 години - перелік всіх штатів на профільній сторінці) Портленд дуже навіть модний, і шо Трейл Блейзерс такі живуть і грають тут.




Велика незручність добиратися в орегонський Портленд, так як він розташований далеко (північний захід) від більшої частини мириканських міст. З Далласа летіти майже 5 годин. Коли летиш отак прямо після роботи, прилітаєш опівночі, в другій накінець-то добираєшся до ліжка, а в шостій вже вставати, бо в сім гастроль починається - хочеться попросити перенести його кудась більш в глибину мириканського континента.

Єрапорт достатньо великий, але зручний і доволі спокійний, в порівнянні з іншими мегаполісами в 3 мільони проживаючих.




В єрапорту курити ніззя навіть на вулиці - тільки в строго отвєдьонних для цього місцях (як і по всій омерицчі, в принципі). За цим ніхто особливо не слідкує, громадяни ж бо законопослушні та свідомі. Зустрічаєстья, щоправда, група громадян, які на це клали. Цю групу громадян можна вичислити безпомилково по напруженому хлєбалу, пивному животі і футболці "я рузкій" (в принципі - можна і без останнього атрибуту). Правильно, ця категорія громадян - кацапи. Кацапи - це не люди, які розмовляють російською. Кацапи - це бидло, єдиною мовою спілкування для якого є рускі-матєрний, з англійської мови воно знає "тен дрінк, пліз, блядь" та "хеллоу янкі, блядь". Ці люди сповнені вялікорюского імпєрскава вєлічія, усіх решту вважають слабоумими ідіотами - хахлов, піндосав і нємчуру, наприклад. Їх завжди краще всіх чути в літаку по командуванню борт-провідницями - "ван мо дрінк нєсі" (це в першій половині польоту) та богатирському храпу на весь салон (в другій половині польоту). Вони обов,язково мають вискочити з літака першими, першими протиснутися до каруселі з багажом, і першими втиснутися в шатл або таксі, так як вони є найбільш занятими людьми. Наявність популяціїї оцих кацапів і є, напевне, найбільшим недоліком Портленда.

( Про достоїнства Портленда тут )

Квітень - сезон дощів та торнадо на півдні. В цей час зіштовхуються тепле та вологе повітря, яке йде з затоки, та холодне сухе повітря прерій. Коли насувається холодний сухий фронт з півночі, він намагається просочитися вниз, так як холодне повітря завжди йде вниз. В цей же час тепле вологе повітря, за законами фізики, намагається просочитися наверх. Так утворюється торнадо. Все це, як правило, супроводжується страшної сили грозами. Таких блискавок і гроз я не бачив і не чув ніде в світі.



Дивимося з 40-кової секунди

( З торнадо мені )

На цьому тижні спробую закінчити про Орлеан тріпатися, бо треба би вже закінчити "12 миттєвостей" та перейти до вже давно запланованих нарисів про мандри в Рокі Маунтінс.

Сьогодні трохи про Катріну. Всі знають, мало хто розуміє. Мені також було дуже цікаво, як же ж місто, яке страждає від таких потопів, існувало усі ці сотні років? А виявляється - дуже просто. Потопів такої сили до 20-го століття не було. Місто, більша частина якого лежить нижче рівня моря, постійно підливало то з тої сторони, то з іншої, але катастроф глобального масштабу не було.

( Справа в тому, )

Вважається, що почався Новий Орлеан з місця, яке зараз носить назву Французький Квартал. Заснували його ніби як французи-каджуни - вигнанці з Акадії. З цього приводу існує ціла низка доволі протиречних думок та ведуться дискусії: хто, куди, звідки і як. Єдине, що з цього всього є цікавим і не надто рекламується та обговорюється, це те, що насправді Французький Квартал не є ніяким французьким. Тобто, спочатку - так, жили там французи. Але так як французи взагалі були не дурні залити сливу, а також тому що Н. Орлеан був доволі розпусним містом, оригінальний Французький Квартал ці мудозвони спалили по пьяні. Відбудовували його вже іспанці, тому архітектура його суттєво відрізняється від французької, і є звичайною іспанською неоколоніальною, дуже подібною до пуерто-ріканської.

Сьогодні Французький Квартал оточений з усіх сторін сучасним містом, тому часто зустрічаються ось такі несподівані поєднання:



( Ідемо далі )

Продовжую трьоп про життя в субтропіках. Як більшість із вас вже здогадалися, за січнем завжди йде лютий, тому про лютий я сьогодні і розкажу.

Якщо січень переважно сірий та смурний, то лютий дуже непередбачуваний і мінливий. На зміну тяжким хмарам часто приходить сонце, рясний дощ може вночі перейти в сніг, під ранок створивши страшну ожеледу на дорогах, а на обід вже буде плюс 15, сонечко і сухо. Переважно весь сніг, який тут випадає за сезон (якщо взагалі випадає), трапляється саме в лютому. Звісно, що довго він не стоїть і доволі швидко тане. Але коли він випадає, настає повний стабілізєц. По-перше, тому шо люди взагалі не навчені їздити на ожеледі. По-друге - у всіх літня гума. По-третє, ніякої снігоуборочної техніки не є, так як купляти її - пуста трата коштів. Тому, в такі дні краще нікуди с хати не соватися - якщо не ти, то в тебе в,їдуть. Справді, в такі дні все закрито, включаючи продуктові магазини, а черги у відкриті заклади громадського харчування (макдональдси) перевищують черги в мавзолей у роки найвищої популярності іліча.

Ще цікавинка, травматологи розказували, в ці дні різко зростає кількість черепно-мозкових травм. Справа в тому, що серед місцевого бидла дуже популярні квадроцикли, якими вони ганяють лісами та болотами. Виявляється, верхом кайфу є порозсікати на "кводах" по снігам. В зв,язку з тим, шо це гавно практично некероване на снігу/льоді, місцеві дибіли (які поголовно їздять без шлемів), перевіряють на міцність вікові кедри, якими всіяний весь південний схід гамерики.

Тепер трошки картинок ( під катом )

Трошки раніше (років 7 назад) я трошки розказував про історію канадської Помпеї та підйом на Turtle Mountain, частина якої, власне, і накрила містечко Frank.



Отже, в 1904 році внаслідок невірно спланованих гірсько-видобувних робіт (як вважається), від Черепашочої гори відвалився шматочок, вагою 74 мільони тонн.



Сталося це діло о 4-ій ранку, і люди просто не встигли навіть вибігти із своїх домівок. Та й вибігати особливо всеодно не було куди. За офіційними підрахунками загинуло 110 чоловік, хоча точної цифри ніхто не знає, через те, що організованої паспортної та реєстраційною системи на той час не існувало. Деякі неофіційні джерела називають цифру в районі 250-300 чоловік, за рахунок нелегалів. Скільки людей насправді виявилося похованими під грудою каміння напевне не знає ніхто.



Зараз тут зупинено будь-яку геологічну діяльність, однак скелелазів поки що ще пускають.

Під катом фотографії з однієї із найпрекрасніших гір канадських Рокі Маунтінс

( Read more... )