petro_tazyk

Поволіше, ніж планувалося, я перейшов у опис другого півріччя життя в мириканських субтропіках.

Липень, як не дивно це звучить, це місяць, коли найменше часу проводиш на вулиці. Загалом, це найгарячіший місяць тут, хоча рекордно високо температури завжди відзначаються в першій половині серпня. Просто в липні ніколи взагалі не буває прохолодно - навіть вночі. Я не пригадую, щоби температура падала нижче 26-27 градусів. В цей час самі високі рахунки за електроенергію, так як кондиціонери працюють цілодобово нон-стоп. я якось (в целях научного експерименту, а не із жлобства) вирішив перевірити скільки в хаті можна перебувати з виключеним кондиціонером. Результат - 20 хвилин.



Дощі у липні - рідкість, а сонце палить нещадно. Ось цей кадр я зробив 3-го (третього) липня - виглядає як на жовтень. Взагалі, дерева тут дуже цікаві в плані регенаритивних можливостей - я бачив зовсім голе дерево, які об,їла за пару днів популяція гусениць в липні. а через тиждень (коли гусениці перетворилися на метеликів), дерево знову стало зеленим - з,явилися нові листя замість втрачених. омерика справді рве усі шаблони.

( і ще пару моментів про липень )

Продовжую трьоп про життя в субтропіках. Як більшість із вас вже здогадалися, за січнем завжди йде лютий, тому про лютий я сьогодні і розкажу.

Якщо січень переважно сірий та смурний, то лютий дуже непередбачуваний і мінливий. На зміну тяжким хмарам часто приходить сонце, рясний дощ може вночі перейти в сніг, під ранок створивши страшну ожеледу на дорогах, а на обід вже буде плюс 15, сонечко і сухо. Переважно весь сніг, який тут випадає за сезон (якщо взагалі випадає), трапляється саме в лютому. Звісно, що довго він не стоїть і доволі швидко тане. Але коли він випадає, настає повний стабілізєц. По-перше, тому шо люди взагалі не навчені їздити на ожеледі. По-друге - у всіх літня гума. По-третє, ніякої снігоуборочної техніки не є, так як купляти її - пуста трата коштів. Тому, в такі дні краще нікуди с хати не соватися - якщо не ти, то в тебе в,їдуть. Справді, в такі дні все закрито, включаючи продуктові магазини, а черги у відкриті заклади громадського харчування (макдональдси) перевищують черги в мавзолей у роки найвищої популярності іліча.

Ще цікавинка, травматологи розказували, в ці дні різко зростає кількість черепно-мозкових травм. Справа в тому, що серед місцевого бидла дуже популярні квадроцикли, якими вони ганяють лісами та болотами. Виявляється, верхом кайфу є порозсікати на "кводах" по снігам. В зв,язку з тим, шо це гавно практично некероване на снігу/льоді, місцеві дибіли (які поголовно їздять без шлемів), перевіряють на міцність вікові кедри, якими всіяний весь південний схід гамерики.

Тепер трошки картинок ( під катом )

Є в гамериці абсолютно недооцінена гірська система, про яку за межами штатів практично ніхто і не чув навіть. Це Озарки. Старезні гори-пагорби, які простягаються через Міссурі, Арканзас, Оклахому та Канзас. Там надзвичайно мало туристів, через що надзвичайно приємно лазити :-) Крім того ціла купа річечок, по яких можна походити байдаркою, а також доволі непогано порибалити. Але самим цікавим моментом в Озарках є печери. Кількість їх сягає за сотню, більшість з них - абсолютно незлазених-непроторених. В декілька печер провели іліктрічіство і стали водити таких от як я. Я не буду підписувати фотки, так як підписи там будуть зайві - це все просто треба дивитися. Скажу лише, шо усі форми, кольори - усі природнє.



( Дивитись на всякі сталактіти-сталагніти )