petro_tazyk

..я тепер остаточно переконався, шо у минулому житті я був флібустьєром-романтиком. жив я десь на зламі 16-17 століть, ходив під "джьолі роджером" середземноморськими (переважно) водами, заливався портвейном у Порто та Лісабоні, хапав за сідниці прекрасних каталанок у Марселі, на Сардінії до срачки об,їдався оливками та фігами, вів філософські розмови з дівчатами на о. Лесбос, а в Чорному морі глушив катрана власноруч створеним прототипом дінаміта. інколи, в Чорному морі, нам зустрічалися кльові пацани з чубами на головах. то ми з ними разом трохи хуліганили і топили корита з якоюсь мордвою, яка, бувало, там совалася. коли корито йшло на дно, пацана з чубами лагідно посміхалися у вуса і казали "нехай щастить"..

..приблизно якось так це було. інакше, я не можу пояснити своє нинішнє ставлення до моря..



( і ше трошки вечірних телефонних фоток з затоки середини листопада )

В продовження вчорашньої теми.

( Він там живе (напевне) )

Наслідки торфяних пожеж





Безкраї прерії, безкрає небо

Нещодавно я жалівся на те, яка холодна зима-весна видалася на півдні гамерики.
Останній тиждень, проведений в умовах +20-30 Цельсія в Сан-Антоніо, дещо згладив
загальні враження від цієї зими :-) Сьогодні приземлився в Бетесді (Меріленд), а тут
дощ зі снігом і плюс 1. За вікном образ нензи і розпачу. Минулого року в цей самий час
тут уже на всю силу цвіли вишні, а зараз - голі дерева і сіре небо. Як тут люди живуть? :-)
Південь - руллз!

одна із особливостей мого характеру - повертатися в місця, де вже колись був і знаходити 10 відмінностей.  Між цими фотографіями одного і того ж самого місця зроблених із двох ракурсів різниця в 9 місяців.