petro_tazyk

Багата та унікальна історична спадщина зумовила багату та унікальну дієту Південної Луізіани,
та Нового Орлеану зокрема. Каджуни (французькі вигнанці з Акадії - сучасної північно-східної Канади),
французи, іспанці, африканські раби та креоли - всі додали по цеглинці до місцевої кухні.

( Пішли їсти )

28 місяців свого життя мені довелося прожити (нон-стоп) в селі, та ще й в самому серці мириканського Реднекістану.
(Чого тільки не зробиш заради кар,єри). Це було цікавим, своєрідним досвідом для мене, особливо, з огляду на те,
що колись (через ті самі причини) мені довелося пожити (приблизно стільки же часу) в селі німецькому. В селі
українському більше двох діб на раз мені проводити не випадало, тому, відверто, я дуже мало знаю про нього.

Як завжди, там де живеш ніколи особливо нічого не фотографуєш. А коли звідти їдеш, то починаєш розуміти, що так
багато усього було, а так мало залишилося речей для пам,яті. І ось, мені випав вихідний від усіх робочих та людських
факторів, і я поїхав на день туди, порибачити (вперше цього сезону), а також трохи пофотографувати "місця бойової
слави". Попереджаю одразу - фото роблені на телефон, тому якість не завжди хороша.

З чого починається село? Правильно, з сільпо! І сала в ньому!



( Мириканський Сільпо: вхід тут )

перебуваючи пару тижнів тому на канадсько-мириканському кордоні, нам вдалося прістрастіть птічку до пива. обільно змочєний у пиві хліб своділ птічку с ума. думаю відправити виробнику пива „Kokanee„ цю знимку і вишибти дєнюжки ящик цього пива за рекламу.