petro_tazyk | Entries tagged with гамерика

..приїзжаєш отак на гастролі, і розумієш, шо в цьому театрі ти вже колись на гастролях був, но вже встиг забути, пока не ткнувся носом в знакому архітєктуру..

..іду з тіятра собі в общіжитіє, і вже біля самого общіжитія бачу магазін по продажу товарів інтімної блізості. тікі щоб ви не думали, шо це шось тіпа як на ріпєрбані - в мириканських магазінах інтимної блізості 90% товару - жіноча нижня білизна. прі чому така, що, напрімєр, в бундесі її можна купити чуть лі не в любому магазіні, включаючи сільські бутікі; а така шо продається в европі у відповідних магазінах, в омеричці сущіствує тільки в уяві самих продвінутих порнозвьозд. но разговор щяс не про це. мене зацікавила величезна флюоресцуюча фішечка "персональні лубриканти". так як одітий я був ще афігєть як пристойно (єдине, шо без галстука), ні каплі не п,яний, а до запланованого культурного пробєгу по злачним мєстам з представниками місцевої творчої інтелигенції у мене ще залишалося години дві, то я вирішив трохи розважитися. захожу в магазин, здрасті, кажу, то-сьо; мене інтірісують колєктивні лубріканти, які можете мені посовєтувати? по реакції тьолочкі по ту сторону прілавка я розумію, шо шутка моя була - не в коня корм: тьолочка шаріється так, шо мені стає понятно, шо вона не то шо лубріканта в руці не тримала ні разу в жизні, но і того, на шо його (лубрікант) обично намазують.

( но пока у мене )

Еві, а шо це ізіняюсь за хірня у вас на 4736 норс камберленд :)

... і опять транзіт. Невже таки прийдеться до вересня 2018 чекати?

дональд трам чіловєк ~~пароход~~ прєзідєнт

..колись, ше на зарі кар,єри, ми з Мерседес работали у сільському театрі. вірніше - театр був не сільській, просто ми жили в селі :-) ікспіаренс був потрясающій, враховуючи стопіццот озер, річок, ставів, болот і потічків навколо, придатних для каяків..

..минулими вихідними, ми з Мерседес вирвалися туди ~~у пішу еротичну подорож~~ з каяками. головною достопрімєчатільністю села була наявність шести церков (на 1800 поголов,я). одна із церков особливо вирізнялася своєю, як казав Ондрухович, "пиздуватістю" - на ній вічно висіли якісь абсолютно ідіотські вивіски-гасла, які час-від-часу оновлювалися. ми завжди з нетерпінням очикували нових :-)

..єсі я скажу, шо ми з нетерпінням очикували моменту проїзду повз цю церкву - то я нічо не скажу :-) реальність повністю виправдала очикування..даже перевершила. в цей раз на церкві висіло красномовне "under new management".

..ну шо, в принципі дуже переконлива квінтесценція того, шо релігія - це сама стара і найпотужніша фінансова піраміда, в якій церка відіграє таку собі своєрідну роль банку, з усіма його центральними відділами і філіалами на периферії. відповідно, падре-фаза - св.отець (нужноє подчєркнуть) - є ніким іншим як главбухом.

першою перевагою Гаваїв яка кинулася у вічі, є, обумовлена віддаленістю від обидвох материків та ціною понту, повна відсутність кацапів.

море тут аказується є (даже дофуя), сейфвей тоже. ну і часовий пояс - клас - позаді планєти всєй. прокидаєшся зранку, вклучаєш мережу, а все в світі уже відбулося - дуже зручно.

мені здається, шо я би тут зміг жити. працювати - не факт.

..в сьогоденних реаліях війни з кацапстаном дуже часто постає питання українців, які працюють чи подаються працювати в кацапстан. як правило, превалює думка "запроданці" і т.д. відверто кажучи, якийсь час назад я мав таку саму думку. я собі і уявити не міг, як нормальний українець може їхати працювати туди. особливо мене обурювало коли туди їхали (та й продовжують їхати) наші футболісти. особливо коли мотивують це "мнє жє сєм,ю корміть нада"..

..зараз я ставлюся до цього індиферентно. якщо хтось вважає, що йому/їй краще їхати працювати за порєбрік, я не бачу причин робити з цього трагедію. кожен сам собі обирає свій шлях і свою вдачу. мені до цього справи немає. як і не має справи до того, як та людина потім буде повертатися назад в Україну, коли стане там за порєбріком непотрібна. чи як їй буде за порєбріком, коли у неї вже не буде за певних обставин можливості повернутися назад в Україну, а за самим порєбріком її нічого не триматиме. це все вибір і наслідки до яких цей вибір приводить..

..я хоч і не за порєбріком, але багато хто вважає, шо і у мене "рильце в пушку". часто, коли я спілкуюся з українцями, які живуть в Україні, чую на свою адресу "ну, коли повертатися плануєш?" раніше я намагався ще щось пояснювати. зараз перестав робити і це. я ніколи не зрозумію їх. вони ніколи не зрозуміють мене. я не зможу їм пояснити, що не зможу жити в Україні через те, шо моя спеціальність там нікому не потрібна, не говорячи вже про те, що просто умов для подібної роботи не існує; через те, що Мерседес просто не зможе жити в українських реаліях; через те, що Північна Америка створює набагато більш сприятливі умови ростити дітей, ніж Україна. і ще через 100500 інших причин.. раніше мене це дратувало. зараз - пофіг. так само як і на те, шо мене продовжують бомбардувати меседжами із закликами допомогти українській армії, волонтерам, ет сетера - я просто відповідаю "ні". а коли мене починають доколупувати, шо я тут заробляю самашедші бабки і міг би хоч трохи допомогти - без всяких зволікань шлю нахуй. не тому, шо я такий скупий, чи не люблю Україну. я допомогаю чим можу, в тому числі - і фінансово. але тільки через певних людей в яких впевнений на 100% і 100% знаю, куди ці гроші підуть. просто я цього не афішую, так само як не афішують себе ці люди. але я не можу і не хочу давати гроші на кожен заклик якихось ідейних патрійотів.

..нещодавно прочитав порцію фекалій на Лізу Йолку. що вона із Закарпаття, а жиє і працює в масквабаді. а це означає тавро "запроданка". ну, пиздіть - не мішки носити. і не в окопі сидіти під кулями і ГРАДами. насрати - кожен може. а от сконструювати і запустити каналізаційну систему стоку фекальних мас - бажаючих одиниці. нікого ж не цікавить - чого вона там сидить? може сімейні обставини, контрактні, ет сетера?.. я не хочу і не буду її засуджувати. просто через те, що я не знаю обставин. просто через те, шо кожен має право робити свій вибір. відповідати за нього. і жити з ним..

..а те, шо зробила Йолка 25 листопада 2015 року в крокус-холі мацквабада дорогого коштує - вона заспівала українською. я вважаю, що це набагато більша перемога і набагато більш важливіше, ніж довбати щодня клавіутуру додаючи все нових людей у список "зрадників..

подивіться з 29 хвилини:

пару фоточок з останньої подорожі в Балтімор. наступним тижнем ще чічуть додам.

Balt 10

сільський інтерконтінентальний єрапорт (Хь)юстона:

whata

СС. реально пора вводити тег "хуйовий (хь)юстон"

..я тепер остаточно переконався, шо у минулому житті я був флібустьєром-романтиком. жив я десь на зламі 16-17 століть, ходив під "джьолі роджером" середземноморськими (переважно) водами, заливався портвейном у Порто та Лісабоні, хапав за сідниці прекрасних каталанок у Марселі, на Сардінії до срачки об,їдався оливками та фігами, вів філософські розмови з дівчатами на о. Лесбос, а в Чорному морі глушив катрана власноруч створеним прототипом дінаміта. інколи, в Чорному морі, нам зустрічалися кльові пацани з чубами на головах. то ми з ними разом трохи хуліганили і топили корита з якоюсь мордвою, яка, бувало, там совалася. коли корито йшло на дно, пацана з чубами лагідно посміхалися у вуса і казали "нехай щастить"..

..приблизно якось так це було. інакше, я не можу пояснити своє нинішнє ставлення до моря..

more 10

( і ше трошки вечірних телефонних фоток з затоки середини листопада )

за останні декілька років море остаточно трансформувалося у фетиш номер один. далеко і безнадійно залишивши позаду себе навіть таку святиню як гори.

ще ніде і ніколи я не почував себе так добре і ніде не було мені так затишно як в невеличких портовиххх містечках. дедалі частіше навіть проскакують думки що залюбки проміняв би свій відносно великий театр без моря на маленький і жебрацький але з морем. з усіма його запахами вітрами човнами пеліканами рибаками і путанами пірсами жебраками і мідіями які ше реагують на свіжовичавлений на них лимонний сік.

bil pel

( Read more... )

я так поняв, шо єсі я зараз цього не зроблю, то вже не зроблю ніколи. і фотки потіряються десь, і пам,ять з роками притупиться, і вообше. але про Галвестон написати хочеться. хоч і не настільки як про Портленд (орегонський).

Галвестон мені дорогий, як ніяке інше місто. хоча би тому, шо добирався я туди літаками стільки часу, скільки би вистачило з,їздити туди, повернутися назад і знову в Галвестон на машині. тобто дофіга часу. самашедші очіріді в єрапартах, тікі шоби перебити тікєти, яких я даже під час Різдвяного бардаку не бачив:

при чому трудящі так боролися за своє місце під сонцем, шо стояли годинами у своїх чергах не присідаючи на крісла поруч, аби ненароком не втратити свою чергу. такого у загалом толерантній омериці я ше тоже не бачив. тікі одна фройлян, якій вообше-то було пофіг куди вона полетить і як умостилася на крісло зі своїм тєліфоном

короче, якимось чудом я добрався туди, куди планував, хоч в певний момент в це вже і не вірилося.

Галвестон лежить на одноіменному острові на південь від (Х)юстона в Мексиканській затоці. (Х)юстон - величезеий мегаполіс і самий уйобіщний з усіх мегаполісів, які мені доводилося бачити (окрім польського Шльонска - це піздєц, який ні словами описати, на матюком сформулювати - Шльонск поза конкуренцією). крім того в (Х)юстоні жахливий гарячий і вологий клімат. одночасно, усі хто живуть в (Х)юстоні - і місцеві, і приїзджі - однозначно закохані в місто і нікуди з нього переїздити не хочуть. для всіх приїзжих (Х)юстон - це Жопа.

Галвестон сам по собі, в принципі, також жопа. тільки на відміну від (Х)юстона - з маленької літери.

( отак виглядає Галвестон з висоти восьмого поверху: )

колись я не розумів, як можна жити в умовах відсутності зимового сезону. зараз я живу і не розумію, як можна жити в умовах мінус двадцять на свята.

моє перше січня в телефонних малюнках на фоні туману.

снігу у нас майже ніколи не буває (а як буває, то це надзвичайний стан у штаті і на роботу можна не йти). тому вічнозелена флора займає вагому нішу в місцевій природі. біля кожної хати насаджене шось вічнозелене, шоб уникати зимово-сірих депресняків

та флора, шо не вічнозелена вже починає думати про весну, випускаючи перші бруньки

( очі Ганнусі, чи як їх там і все решта тут )

(кортінка для привернення уваги)

я не плекав ілюзорних настроїв стосовно вегаса і тому ніколи за свої гроші туди їхати не планував. аж поки на гастроль туди не довелося перти. після тижня проведеного у вегасі, реальність виявилася ще гіршою.

коли пару тижнів назад я вивісив "крашу фотку з вегаса" у вигляді дорожного борда "велкам ту невада" - я реально не стібався і був дуже близький до правди. якщо би мене попросили зараз одним реченням охарактеризувати вегас, я би точно сказав так: "я не розумію, як людина з айк,ю вище 60 може бути в захваті від нього."

найголовніша риса-фіча вегаса - це фуфловість. фуфловість ця випирає з усього, що там є. з ефілевої вежі, наприклад:

( Read more... )

я даже не очикував такої глобальної і штучної жопи.

да, ну і власне картінка. чесне слово - ( краща картінка звідти )

так як дехто оминув оклахому і не побачив її красот (ггг), а мене туди доля пару разів закидала, то варто шось показати. в принципі, Оклахома - це скука, за великим рахунком. безкраї степи та пустелі (правда - червоного кольору - я так підозрюю, що всі фільми про Марс тут знімали. як і майбутній документальний фільм про висадку мириканських астронавтів на Марс також тут можна буде зняти :-))

столиця Оклахома-Сіті (ОС) - це окрема тема, я покажу пару фоток звідти в іншому пості і скажу два слова, тому тут нічо про неї вобше не скажу.

окрім ОС,там ще є Талса, відома своїм акваріумом. правда, після акваріума Атланти, робити в Талсі нічого.

і ще в Оклахомі є містечко Маскогі. відоме своїми середньовічними фестивалями пару разів на рік. я там побував декілька разів. починаючи з простого созерцатєля, до безпосереднього учасника процесу.

( під катом - трохи фоток з тих фестивалів )

місяць тому я писав про торнадо, який приземлився в 15 мілях від нас і про пережиті емоції. деякі з вас тоді трохи постєбалися з мене і моїх "переживань". минулими вихідними подалися на місце, де ця паскуда приземлилася і тепер покажу трохи телефонних фоток. так шо би могли оцінити масштабність скоєного торнадо.

( 33 фото під катом )

от подивишся на французьку жєнщіну і нічо не понімаєш: вроді і не красатавіца, але природній шарм, притаманний француженкам, робить своє.

а подивишся на мириканку. вроді і лялька, але як в тому онєгдоді "знаєтє, маша, шота совсєм не хочеца". про кацапленд діпломатичну промовчу.

знакомий з Нової Англії розказував, що у кожного мириканського студєнта тама мєчта/задача з,їздити в Квебек і... скажем так: "завести (дуже) короткотривалий роман без жодних зобов,язань з квебекською мадмуазель". одна квебекська мадам, яка кращі свої роки провела в Монреалі, підтвердила ці слова. щоправда, додала, що мириканські фацети "м,яко кажучі попитом у місцевих мадмуазель не користуються". правда, поскромничала і не сказала з яких саме міркувань.

..теплі спогади навіваються про період життя на німецько-французькому кордоні, коли на паромі добирався у Францію за справжнім голуазом..

більшість з вас напевне подумали, шо я учора дурака валяв із черепашкою. так ось, показую, шо черепашка такі справжня.

Ось фотка з телефона, на якій я пропонував ідентифікувати черепашку. черепашка обведена червоним колом:

ciripaxa 1