petro_tazyk

..в сьогоденних реаліях війни з кацапстаном дуже часто постає питання українців, які працюють чи подаються працювати в кацапстан. як правило, превалює думка "запроданці" і т.д. відверто кажучи, якийсь час назад я мав таку саму думку. я собі і уявити не міг, як нормальний українець може їхати працювати туди. особливо мене обурювало коли туди їхали (та й продовжують їхати) наші футболісти. особливо коли мотивують це "мнє жє сєм,ю корміть нада"..

..зараз я ставлюся до цього індиферентно. якщо хтось вважає, що йому/їй краще їхати працювати за порєбрік, я не бачу причин робити з цього трагедію. кожен сам собі обирає свій шлях і свою вдачу. мені до цього справи немає. як і не має справи до того, як та людина потім буде повертатися назад в Україну, коли стане там за порєбріком непотрібна. чи як їй буде за порєбріком, коли у неї вже не буде за певних обставин можливості повернутися назад в Україну, а за самим порєбріком її нічого не триматиме. це все вибір і наслідки до яких цей вибір приводить..

..я хоч і не за порєбріком, але багато хто вважає, шо і у мене "рильце в пушку". часто, коли я спілкуюся з українцями, які живуть в Україні, чую на свою адресу "ну, коли повертатися плануєш?" раніше я намагався ще щось пояснювати. зараз перестав робити і це. я ніколи не зрозумію їх. вони ніколи не зрозуміють мене. я не зможу їм пояснити, що не зможу жити в Україні через те, шо моя спеціальність там нікому не потрібна, не говорячи вже про те, що просто умов для подібної роботи не існує; через те, що Мерседес просто не зможе жити в українських реаліях; через те, що Північна Америка створює набагато більш сприятливі умови ростити дітей, ніж Україна. і ще через 100500 інших причин.. раніше мене це дратувало. зараз - пофіг. так само як і на те, шо мене продовжують бомбардувати меседжами із закликами допомогти українській армії, волонтерам, ет сетера - я просто відповідаю "ні". а коли мене починають доколупувати, шо я тут заробляю самашедші бабки і міг би хоч трохи допомогти - без всяких зволікань шлю нахуй. не тому, шо я такий скупий, чи не люблю Україну. я допомогаю чим можу, в тому числі - і фінансово. але тільки через певних людей в яких впевнений на 100% і 100% знаю, куди ці гроші підуть. просто я цього не афішую, так само як не афішують себе ці люди. але я не можу і не хочу давати гроші на кожен заклик якихось ідейних патрійотів.

..нещодавно прочитав порцію фекалій на Лізу Йолку. що вона із Закарпаття, а жиє і працює в масквабаді. а це означає тавро "запроданка". ну, пиздіть - не мішки носити. і не в окопі сидіти під кулями і ГРАДами. насрати - кожен може. а от сконструювати і запустити каналізаційну систему стоку фекальних мас - бажаючих одиниці. нікого ж не цікавить - чого вона там сидить? може сімейні обставини, контрактні, ет сетера?.. я не хочу і не буду її засуджувати. просто через те, що я не знаю обставин. просто через те, шо кожен має право робити свій вибір. відповідати за нього. і жити з ним..

..а те, шо зробила Йолка 25 листопада 2015 року в крокус-холі мацквабада дорогого коштує - вона заспівала українською. я вважаю, що це набагато більша перемога і набагато більш важливіше, ніж довбати щодня клавіутуру додаючи все нових людей у список "зрадників..

подивіться з 29 хвилини:

Один азіатський театрал, переоцінив власні сили і на виході з ліфту в готелі зрозумів шо забув номер своіх апартаментів. Біда полягала в тому, шо жив він на останньому поверсі, відповідно виходив останнім. Англійська у нього дуже специфічна, помножена на стан алкогольного сп,яніння призвела до того, що нещасна дівчина, що чергувала в фойє ніяк не могла зрозуміти шо він від неї хоче. Закінчилося все дуже оригінально, він подзвонив о другій ночі свому брату, який трохи краще говорив англійською і не перебував на підпитку. Брат подзвонив в готель і таки зумів пояснити дамі на телефоні, шо ото тіло проживає тут, просто забуло де саме.

Це нещасне тіло присунуло щяс до мене в опартаменти сутра не сравши, розбудило, розказало оцю всю історію і спитало як боротися з похміллям утром.

- сука, добре шо ти номер моїх апартаментів помниш.

..іду я на посадку рейсу 1526 на Балтімор, знаходжу своє місце біля вікна, сідаю. поруч, на місце у проході, сідає Моніка Белуччі якийсь ненапряжний шльоцик. через хвилину з,являється інший шльоцик, з пред,явою до мене "ізініть, но ви на мому місці сидите". "как можна, сєй тікет випісан на мене - плацкарта нумер 30" - "імєнно, сер, а ви сидите на нумер 31" - "я сі тєжко вибачєю, - кажу, - проїхав, ізвольте заняти своє законне місце". - "та не напряг, - каже шльоцик, - ви сидіть де сидите, а я на ваше місце сяду" - "нє вапрос,- кажу, -ізвольте сісти на мій пляц".

..проходить мінути дві.. у верениці пасажирів чітко окреслюється габаратний силует афроамериканки кілограм так поза 200.. у мене починає закрадатися хижа думка стосовно її плацкарти.. благородний дон попереду ще нічо не підозрює на момент коли у мене вже немає жодніх сумнівів - вона його майбутня сусідка і одночасно - майбутній жах на ближчі півтори години :-).. такі да, 200+ кг сала, лагідно посміхаючися, розтікаються по сусідньому з благородним доном кріслі, а заодно - охоплюють і відчутну площу території благородного дона.. дуже скоро ще виявляється, шо мириканський варіант мадам Гріцацуєвої ще й страждає на розмовну діарею - рот у неї не закривається і постоянно шукає спілкування. а понєжєлі благородний дон - її єдиний сусід - він і слугує для неї об,єктом спілкування..

..півтори години згодом, на виході з літака, ловлю погляд благородного дона.

- мен, - кажу, - сорі, ай філ фо ю..

- та шо там, буває й гірше, ноу проблем, бад, - одказує реально благородний мириканський дон..

...а Балтімор, як завжди, зустріла дощем і хмарами до землі.. у мені починають виникати підозри, шо тут ніколи не буває сонця.. але незавжаючи на це, Балтімор - прекрасна, як перше кохання..

ХарборПлейс:





ну і вечеря у портовій ригайлівці (а де ж ще я міг вечеряти?):

..бо українські мусора просто сцикливі тупі підараси.. в будь-яких значенях цього слова.. українські мусора можуть відпиздити безбройних, дітлахів, ет сетера.. зато коли приїзжає одна з найрадикальніших неонацистських "фірм" (=ультрас футбольного клуба) із засрайданої полски, яка влаштовує у Києві безлади, та закидає мусорів пляшками і таке інше, то наші доблєстні мусора, замість того, шоби ці пляшки позасовувати недоколисаним пшекам по самі гланди (через жопу), "мирно супроводжує їх на стадіон"..

..памітаю в 1998 році був на Олімпіаштадіоні в Берліні, Герта виграла Баварію, мухінськи фонади розстроїлися і почали крошити стільці пластикові на стадіо..вдруг откуда ні возьмісь (с) з,явилася група "космонавтів" (2 метра вверх, півтора в плечах) з дубцами і просто без усяких застережень почала лупити цими дубцами розстроєних мухінських фонадів по колінам.. один удар по коліну - це мінус одна бойова одиниця, в плані оборони - це набагато гірше удара по ниркам.. буквально за лічені секунди в усіх розстроєних мухінських фонадів піднявся настрій і "кто-то дажє прєдложил возьмєстіть ущерб за поломаниє стульчікі на мєстє"..

terwik, памітаєш, ми з тобою чирікали на цю тему певну кількість часу назад? я ж тобі казав, шо знайдуть )



в деталях тут (гугл-перекладач у поміч - нормально зі свенскі в інгліш перекидає)

два топ-блогіра було у мене в ленті.
один, падлюка, скурвився.
випіляв к чертям собачим.

.. в сраній івропі, аказуєця, не тікі всякі гєї і підараси, но і алкаголіки.. і только висока правослана мораль удєрживаєт вялікую нацию от грєхопадєнія..



..но враг нє дрємлєт, он подбіраєтся, і вот проклятий вірус алкаголізЬма пронік в сосєдскую Україну, охвачєную корічнєвой чумой..

ось, кажуть, уже стопіццот версій того хто/за що і так далі завалив бузіну (а до цього калашнікова, а до нього - нужноє вставіть - вибросіть із окна, ет сетера).. за великим рахунком - а яка різниця, якшо будь-яка з цих версій всеодно приводить до одного і того ж замовника (це, звичайно, якшо не брати до уваги версію "хітрий план парашенка", но це, в принципі, і не версія).

я, звичайно, радуватися з таких обставин не буду і не то шоби даже з суто моральних причин - кондомно-кагебешна субстанція бузіна дзвони моєї моралі забриніти не заставить. але я відверто кайфую читаючи "можна по разному относітся к бузінє, но журналіст он бил класний і за ето єво стоіт уважать і теде". з такими розкладами можна написати і "можна по разному относітся к вевепутіну, но бізнесмен он класний (скікі там 200 міліардів по сусєкам?) і за ето єво стоіт уважать".

День 1. іде щасліве ліцо кавказской национальності вулицею. зучтрічає другого.
- вах, как дєла?
- харашьо. вчєра ідьом по уліце, відім мужчінка ідёт. плечі - во (показує вузькі плечі), жёпа - воо (показує широку задницю). я ібал, Рамзанчік ібал, малєнькій Гога с послєдній под,єзд знаєш? - тоже ібал.

День 2. іде те ж саме, але вже нещасліве ліцо кавказской национальності вулицею. зучтрічає другого.
- - вах, как дєла, что такой грустний, да?
- вчєра ідьом по уліце, відім мужчінка ідёт. плечі - во (показує широчезні плечі), жёпа - воо (показує вузьку задницю). меня ібал, Рамзанчіка ібал, малєнькій Гога с послєдній под,єзд помніш? - нєт больше малєнькій Гога..