petro_tazyk | 12 миттєвостей життя в субтропіках. Миттєвість перша: січень.

Уявлення більшості європейців про мириканські субтропіки та реальний стан справ суттєво відрізняються. Переважно, ці уявлення базуються на дешевих мириканських серіалах, які долітають до Європи, і в яких зображені розкішні пальми, легкий освіжаючий бриз з моря, та стрункі красуні, що ходять вулицею у бікіні.

Реальність ж така, що переважна частина мириканських субтропіків лежить в болотах. Відповідно, пальми, які все ж такі де-не-де зустрічаються, є штучно висадженими і догляд за ними коштує не меньше догляду за примхливою дружиною українського олігарха. Навіть пальми в Орландо (Флоріда!) - місці де знаходиться Sea World та Disney World - є акліматизованими і закінчуються одразу по виходу із туристичної зони. Єдине місце, де ці пальми ростуть природньо - це Майамі (для тих у кого по географії була в школі "двійка" дивіться гугломапу де та Майамі знаходиться).

Годі говорити, шо ніякого освіжаючого вітерця з моря тут не буває, проте є вологість, яка за відсутністю руху повітря створює неповторну гаму затхлості. В деяких місцях рівень сірководню, що постійно виділяється болотом, є просто жахливим, і навіть в Хілтоні в тому ж Орландо рекомендують не пити воду з крана. Прийом душу в тому ж Хілтоні нагадав сірководневі процедури в санаторії в Немирові львівської області, за єдиним виключенням, що в Хілтоні все-таки було чістіше ніж в санаторії.

Про дівчат говорити нічого не буду, єдине скажу, що у бікіні вони по вулицям не ходять. Більше того, навіть на ~~болотах~~ озерах зверху на бікіні одягаються якісь зацофані баскетбольно-боксерські шорти, а на тіло натягується на 3 розміри більша майка із якимось дибільним надписом. Все це в комбінації вбиває лібідо принаймні на місяць. Принаймні - моє, не берусі стверджувати за мириканців.

Тут я розкажу в 12 оповіданнях (з картинками!) про реальне життя в мириканських субтропіках. Так як потрапив я сюди у січні, то і почну з січня місяця.
Отже,

Сам переїзд вийшов доволі кумедний. Переїзжав я сюди після 5-ти з лишнім років, проведених у широтах, де важко визначитися - це ще останній сніг, чи вже перший. Вилітав я з мінус 34, приземлився в плюс 14. контраст був вражаючий. Спершу, все виглядало дуже весело (в порівнянні із мінус 34) - сухі дороги, легке вбрання, часто проглядається зелень. Уже згодом я зрозумів, що аеропорт і центральні вулиці міста - це ще не показник, а січень - найпаскудніший із усіх місяців в році на болотах. Багато хто говорить про жахливу депресивність, хоча я не можу сказати, що щось подібне я відчував на собі. З іншого боку, останній раз я відчував депресію в Німеччині, років 10 назад.

Депресивність болотних субтропіків взимку полягає, напевне, в абсолютній сірості, вологості і пронизливому холоді, який пробирає до кісток. Наприклад, набагато легше переноситься мінус 20 в сухих канадських преріях, ніж нуль градусів на болотах. А в січні (єдиному місяці в році) температура буває падає і до мінус 5. Рекордно низька температура, яку я застав - мінус 13 рано вранці - і я мусив гріти машину пару хвилин перед тим як в неї сісти. Але така температура трапляється максимум раз на сезон (та й то - не кожен). Часто лиє дощ, який в ночі переходить у "фрізінь рейн" - дощ, що замерзає на ходу. Такий дощ, облідінаваючи на деревах, здатен завалити добряче дерево (під вагою льоду) і такі речі є буденними.

Загалом, в січні робити особливо нічого і ніколи, так як день відверто короткий і поки повертаєшся з роботи, то вже темно. Дні похмурі, дуже мало сонця. На каякі в січні не виходив, щоправда, по іншим, не пов,язаних з погодою причинах. Дітися особливо нікуди, бо ліс виглядає не дуже весело:

Чисельні рослини-паразити, що використовують стовбур дерева для власної опори додають депресивного колориту ландшафту :-)

Болото, яке ніколи не замерзає, навіть у січні, виглядає не меньш гнітючє:

Інколи думаєш, що краще би воно замерзало. Рибалка в цей період - епік фейл.

Гори виглядають не надто весело також:

Під кінець січня відчувається перше дихання весни - починаються гарні сонячні дні. В такий день можна вибратися в зоопарк, бо і тварини вже також відчувають швидкий прихід весни:

Буває, що ще дощить, але вже з,являються перші квіти. Перший цвітучий нарцис я побачив 28 січня.

Ну а "багаті буратіни" боряться із нудьгою та депресією в січні за рахунок того, що висаджують вічнозелені дерева навколо своїх халуп

(не сама вдала фото, але вже що - то є).

В загальному, можна підсумувати, що головне перетягнути перші 2 з половиною - 3 тижні року. Вони точно є найпохмурішими, найхолоднішими, та найприкрішими. Мені, напевне, дуже повезло, тому шо ця пора року є чи не найзанятішою для мене і час пролітає настільки швидко, що я просто ніколи і не помічав цієї нудьги природи.