petro_tazyk

Взагалі, це несправедливо, що я тільки зараз прийнявся за викладку фотографій з Вотертонського Національного Парку. По-перше, це сама класна точка в Альберті (я, щоправда, не був на Невольничому озері та на Атабасці - кажуть там також замічатєльно). По-друге, ліпше місця на Землі, ніж Вотертон я не знаю (навіть Карпати, які в студентські роки сходив вздовж і поперек) і такої кількості фотографій у мене немає з жодного іншого місця. Хоча, як завжди, най-най-най краєвиди на фотографіях відсутні. Фотки деякі датовані ще 2005 роком. тобто якість не найкраща (як завжди :-))

Вотертон Нешинал Парк лежить процентів на 90 в омеричці, але практично єдиний нас пункт на його території лежить в Канаді (чого "практично" - я розкажу в наступних розповідях). Знаходиться він на самому півдні Альберти, на самому кордоні з юнайтед стейтс ов фрідом енд дімокрасі, в 130 км від Летбриджа, 350 км від Калгарі, 700 км (какая маласть) від Едмонтона.

Дістатися туди можна тільки машиною. По дуже навіть приличній дорозі. На дальньому плані - у вигляді обломаної шляпи - гора Чіф Маунтін. Вона вже лежить на території гамерики. Там же кордон можна переїхати автотранспортом і заїхати в Монтану. Це найвідоміша гора в околиці, хоча далеко не найвища. "Шляпа" поволі розвалюється і тепер на Чіф Маунтін простих смертних більше не пускають, тобто на неї вилізти мені не довелося.

Колись я розказував про мого друга - фермера-мормона Джеймса - з його пасовиськ відкриваються безподобні краєвиди, у тому числі, і на Чіф-Маунтін.

І ще кращий вид. Типовий "початок" для Рокі Маунтінс - прерія різко переходить в гори, часто - з гострими піками. Ознака молодої гірської системи. Якщо я не помиляюся - Рокі Маунтінс - наймолодіші з усіх великих гірських систем на Землі.

Під,їзжаємо до Вотертона. На вулиці орієнтовно - квітень місяць. В,їзд на територію парка - платний. Якщо не зраджує пам,ять - 15-20 баксів з машини. Можна придбати за 100 канадських грошей річну перепустку. Що є вигідно, якщо вас є група людей, систематично туди подорожуючих.

Навколо купа оленів - ніхто їх на території національного парку відстрілювати не буде, ось вони і сміливі :-)

Вотертон - невеличке містечко, з усіх сторін оточене горами та озерами. Сама дешева халупка там, розміром з Сіркову буду, коштує 400 тисяч канадських грошей. Декілька існуючих там готельчиків друть ціну за ночівку відповідно. Як співали "гади" - "я їй сказав шо за ті гроші, я можу виграти її, її сестру і братову, і всю родину на селі". Тобто, за одну ніч там можна тиждень протусити в Летбриджі, включачи їжу, випивку і стріптізьорш :-) Мені ніколи не доводилося зупинятися на ніч в Вотертоні, так як їздилося туди або на день, або спалося десь в горах з оленями та ведмедями :-)

Щоб не бути голослівним, покажу Вотертон зверху - з гори Mt Crandell. Хоча, мені більше до вподоби озеро :-) З нього і почалася моя любов до експлорейшину гірських озерів, яких в Рокіз я сходив більше двох десятків. Да, кстаті, на дальному плані - вже Юнайтед Стейтс.

В містечку є пару кнайп, пару ресторанчиків, пункт прокату ~~гумових жінок~~ велосипедів. Ціни - відповідно. Якість їжі - на букву "х". Єдине місце, де можна поїсти по нормальній ціні і більш-меньш нормальної їжі - Сабвей :-)

Вид з поворотом на 90 градусів. Верхнє Вотертонське Озеро переходить в Середнє.

Гора, з якої я фотографував Вотертон - вулканічного походження - чітко визначається застигша лава.

Дуже популярна серед бурундуків, яких тут водиться неміряно.

Спускаємося вниз до озера. Квітень місяць, теплий вітер зігнав весь сніг з трави. А взагалі, на зиму містечко закривається, так як його нафіг засипає кілька-метровим шаром снігу. Чєсно, сам бачив, але так як ми тоді застряли на форанері в сугробі (тому, шо наш водій вирішив перевірити чи виїде форанер з сугробу вищого за нього), то займалися 7 годин ~~сексом~~ відкопуванням автозасобу і було якось тойво, не до фотографій.

Готель імені принця Уельського. Там існує якась історія-легенда пов,язана з ним, але мене якось ніколи не надихало її прослухати. Самий великий і самий відомий готель у Вотертоні. Можна сказати - символ міста. Може навіть і герб. Що там і як - я не знаю, так як ніколи всередині нього не був. Я його називав "Отель "У погибшего альпиниста" ".

Навесні він виглядає трошки веселіше, хоча, в незалежності від пори року - завжди якимось закинутим.

Навіть влітку.

Да, кстаті, у Вотертоні навіть є поліцейський участок. Внєштатних сотрудніків набирають з навколишніх лісів.

Ті, кому не вдалося пройти тест на поліцейського, тусуються містечком і клянчять у дуристів цукерки, хліб, макдональдси і попкорн.

Єдине варте уваги місце у Вотертоні - це старий водоспад. Його кам,яним брилам - декілька сотень мільйонів років. Восени там води небагацько і можна біля нього вільно стояти.

Взимку він взагалі замерзає.

Зато навесні - це бушующа стіхія. Фотографія - обман зору - вона скрадає його реальні розміри і висоту - показати звідси я можу тільки його нижню ступінь. але шумить він так, шо треба у вухо іноді кричати і бризками обдає непогано. Звичайно, що не Ніагара, але залізти туди я під расстрєл не пішов.

Ну а це вже він влітку - досі збираю воду із танучих снігів вершин в Рокі Маунтінс. Цікаво, що цей водоспад, несе у собі води зібрані в Альберті, Британській Колумбії (до якої тут пару км "перейти") та Монтани.