Еволюція мене в трьох історіях. Історія друга, або друга половина двадцятих

[petro_tazyk]

Блядські життєві обставини зробили з мене в другій половині двадцятих циніка-скептика. хоча певна доля романтизму, все-таки залишилася. свого часу я постив цей текст в ЖЖ. Зараз розміщую його знову, як, напевне, само вдало характеризуючий мене тодішнього.

Хтось лізе через паркан. Власне, мені вже не звикати до цього. Хтось завжди драпається через мій паркан. І я готовий зустріти будь-кого. Бажаного, чи не дуже. Відомого, чи незнайомого. Друга чи ворога. Чи то пак – працівника органів правопорядку. Авжеж, їх тоді навіть було троє. Лєйтёха Рисаков – невдаха по життю, онук невдахи, син невдахи і батько майбутніх невдах. І двійко миршавих сержантиків, я навіть не пам,ятаю їхніх прізвищ – закарбувалися лише зухвалі мармизи та нишпорячі по всім закапелкам гудзики-оченята.. Хтось із порядних сусідів задзвонив до міліції. Там, за парканом – музіка, дуже голосно, напевне там курять травку, споживають абсент і куштують плоть неповнолітніх дівчат. Зрештою, заки Рисаков сотоваріщі подолали паркан - грайко здох, трава перетворилася на попіл і була рознесена вітром по всьому світі, абсент втратив градус і туйон, дівчата подорослішали і стали повнолітніми, а порядний сусіда – вмер..

Лазив до мене через паркан приятель Васько. Він три роки працював біологом у Гватемалі, де, якось повертаючись додому з чергової пиятики, наразився на паркан, якого, за його щирими переконаннями, удень ще не було. Васько не роздумуючи штурмував перепону, з самої верхотури котрої (нає.) впав, подер джінси, забив куприка і виявив у собі комплекс любові до парканів. З того часу він намагався не оминути жодного, і мій вийнятком не слугував. Звісно, як справжній друг, цінуючи і розуміючи людську слабість, я цьому не заперечував. Навпаки, для Васькової безпеки і зручности, встеляв землю під парканом товстим шаром м,якого сіна..

Приходили до мене і злодії. Теж через паркан. Ходили чутки, що я-де-но їздив на заробитки чи то до німців, чи то до Австралії, а чи ще до якихось капіталістів. І, зрозуміло, мав купу грошей. Зо три мішки. І ще купу усіляких коштовностей. Увесь той скарб було поділено на три і переховувався: частина – на горищі, частина – у підвалі, а трета – у шафі під діравими і розпарованими, а відтак – непотрібними шкарпетками. Чи злодії між собою не домовлялися, чи не могли знайти тоті заповітні мішки, але приходили разів зо десять..

Бувало, і дітлахи по ночам лазили. По яблука. Красти. Бо ті, що на власному подвір,ї – ті недобрі. І ті, що мамка купить – теж несмачні. Та й інтересу тобі – аніякого. Інша справа – під покривадлом ночи, немов ніндзі-черепашки, як справжні шпигуни проникнути у сад дядька Міріуци і поцупити зо три-чотири зелені яблука.

..Хтось лізе через паркан. Але мене це не турбує. В мізках пульсує лише одна думка. Курва, зайдіть ж хоч хтось через фіртку!!

Comments

[n0rka.livejournal.com]

красиво пишеш/писав. Приємно читати )) Я он зараз переношу свої давні записи з одного щоденника до цього, та натрапила на купу своїх віршів. Найцікавіше те, що я вірші читати зазвичай не люблю, але ж то своє... :)

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

я писав колись і вірші. але погані. настільки погані, шо навіть сам це усвідомлював. тому ніколи і не зберігав їх.

[serj-doc.livejournal.com]

якось даже прожив покі читав :))

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

дякую, живи довго :-)

[progenes.livejournal.com]

Один мій друг мав звичку заходити до мене через балкон. Потім зник зовсім, ніби і не було його ніколи. Помню, навіть схлипнула було, коли щось завовтузилось на балконі. Побігла дивитись, а то горобці посварились. Якось і змирилась, а потім одного разу виходжу на балкон, а він там собі сидить і курить, ніби нікуди і не дівався. Потім років з п"ять жили в будинку без балкону, не було жодних шансів застати його там. Тепер замість балкону - тераса. Вхід зі сторони бекярду.

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

ото мужчіни колись були.. не те, що зараз.. повироджувались :-(

але я думаю, він ще зайде - такі мужчіни просто так не пропадають. главне - він знає, з якої сторони вхід на терасу

[progenes.livejournal.com]

Та от і сподіваюсь, що одного разу хопа, і трапиться таке чудо. Оце буде даааа. Упаду собі, мабуть, в обморок і всьо.

Карочє, першу і другу частину еволюції я і так знала. Найцікавіше тепер, чим це все скінчиться.

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

падати можеш, тікі без всьо :-) - пити я з ким тоді буду - ти же знаєш, нас вдвох з твоїм сожитєлєм за столом без прісмотра лишати не можна - хуже буде всім, включаючи тебе саму :-))))))))))

про то, шо ти знала - я здогадувався :-) скінчиться, на даний момент, все дуже банально. гарантую - тобі не сподобається.

я тобі в лічку питання отправив.

да, і де обіццяні фото? чи ти їх з листоношою відправила?

[progenes.livejournal.com]

думаю, що кількість цинізму і романтизму нарешті врівноважилась, ти по ранкам робиш зарядку і снідаєш фруктовим салатом

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

ага, а також приймаю активну участь у роботі місцевого партактиву (закреслено) місцевої церкви (співаю в хорі), колекціоную марки з метеликами, і відвідую вечори історії малих етнічних груп омерики

[yurgengorg.livejournal.com]

приведений текст показує, що ще в 20+ в автора сформувалась любов до чорного гумору і цинізму:)

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

де ти чорний гумор тут побачив??