From Portland (OR) with Love
Dec. 23rd, 2013 12:06 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
petro_tazykОт чесне слово, з большою такою, пилкою любов,ю! І шкварчить, чесне слово, не папіроса, а серце. Шкварчить так, що прямо от по приїзду, пока ще чуйства гарячІ, отут щось намарудю.
В Омеричці є як мінімум 9 Портлендів (це те, що мені ізвєстно). Ні в одному з них я не був, але чомусь щітав, що самий модний з них Портленд в Мейні і даже чомусь думав, шо Трейл Блейзерс - звідтиля. А виявилося, що орегонський (кстаті, Орегон виявився 27 штатом, в якому я провів як мінімум 24 години - перелік всіх штатів на профільній сторінці) Портленд дуже навіть модний, і шо Трейл Блейзерс такі живуть і грають тут.
Велика незручність добиратися в орегонський Портленд, так як він розташований далеко (північний захід) від більшої частини мириканських міст. З Далласа летіти майже 5 годин. Коли летиш отак прямо після роботи, прилітаєш опівночі, в другій накінець-то добираєшся до ліжка, а в шостій вже вставати, бо в сім гастроль починається - хочеться попросити перенести його кудась більш в глибину мириканського континента.
Єрапорт достатньо великий, але зручний і доволі спокійний, в порівнянні з іншими мегаполісами в 3 мільони проживаючих.
В єрапорту курити ніззя навіть на вулиці - тільки в строго отвєдьонних для цього місцях (як і по всій омерицчі, в принципі). За цим ніхто особливо не слідкує, громадяни ж бо законопослушні та свідомі. Зустрічаєстья, щоправда, група громадян, які на це клали. Цю групу громадян можна вичислити безпомилково по напруженому хлєбалу, пивному животі і футболці "я рузкій" (в принципі - можна і без останнього атрибуту). Правильно, ця категорія громадян - кацапи. Кацапи - це не люди, які розмовляють російською. Кацапи - це бидло, єдиною мовою спілкування для якого є рускі-матєрний, з англійської мови воно знає "тен дрінк, пліз, блядь" та "хеллоу янкі, блядь". Ці люди сповнені вялікорюского імпєрскава вєлічія, усіх решту вважають слабоумими ідіотами - хахлов, піндосав і нємчуру, наприклад. Їх завжди краще всіх чути в літаку по командуванню борт-провідницями - "ван мо дрінк нєсі" (це в першій половині польоту) та богатирському храпу на весь салон (в другій половині польоту). Вони обов,язково мають вискочити з літака першими, першими протиснутися до каруселі з багажом, і першими втиснутися в шатл або таксі, так як вони є найбільш занятими людьми. Наявність популяціїї оцих кацапів і є, напевне, найбільшим недоліком Портленда.
В пів-другій ночі я накінець-то добрався до готеля. Чорношкіра фройлян, яка мене доставляла повідомила "будеш іти вечеряти - будь обережним навколо". Да, щяс, от мені тільки вечері зараз хочеться. в душ і хра-пісь хоч пару годин. В номері на мене очікувала несподіванка. От скільки в налітав/наїздив, такого в готелях мириканських ще ніколи не бачив :-)
Поспав 4 години, і - на гастроль. Зранку Портленд затягнутий хмарами. Зараз там найхолодніша частина зими, з середини січня вже буде тепліше. А так - вночі 2-5 градусів морозу, вдень - стільки же тепла. Постійна мряка, сонце буває рідко. Влітку - все навпаки - соцне постійно, дощів місяцями не буває.
Після обіду трохи хмари розійшлися, стало видно самий відомий вулкан мириканських рокі маунтінз. В 1978 році (здається) маунт Сент Хелен бабахнув незле і накрив Портленд шаром попілу. Вулкан знаходиться в 70 мілях від центра міста і його на фотці видно у вигляді білої "шляпи". як деякі з вас знають, у мене тяга до вулканів, тому я для себе вирішив, що обов,язково приїду сюди на вулкан сходити.
Центр Портленда виявився надзвичайно приємним та затишним. Незважаючи на 600 тисяч населення міста (3 мільйони - урбаністична зона), великих пробок та скупчень людей-машин немає. З іншої сторони, Портленд надвзичайно живе місто. Громадський транспорт у межах міста - безкоштовний.
Самий гарний старбакс, який мені доводилося бачити в Омеричці.
Вказівник з двох сторін. До океану - 80 міль.
В Портленді зі смаком поєднана стара ту футуристична архітектура. Дуже рідкісне явище для Омерикі
Вернувся в готель. Песику стало зле.
Як завжди, мене цікавлять місцеві кулінарні традиції та особливості. В Портленді смажену картоплю їдять із часником та дрібно порізаним (не тертим) пармежаном. ОК, в принципі, можна їсти. Пиво локальне (пілснер та лагер) - лімонад "колокольчік". Більш-меньш ОК портер місцевий. Тяга до морепродуктів та устриць зокрема, привела мене до відповідного закладу. На тарілці 12 устриць: перші чотири з Ьританської Колумбії, Потім з Вашингтноу (штату), потім - орегонські. Орегонські найбільші, британо-колумбійські (:-)) - найсмачніші.
Наступний ранком Портленд ще більше затягнуло хмарами. Люди обговорювали хто де бачив сніжок, який припорощив зранку гаражі та дахи автомобілів. На 8-му ранку сніжку вже не залишилося.
Вечірній Портленд - явище, яке закохує у себе безповоротно і майже бєзвозмєздно :-)
Місто готується до Різдва. Взагалі, як і Сіетл, Портленд є яппі-містом. Але, на відміну від Сіетла, в Портленді відсутній снобізм, який зустрічається в Сіетлі майже на кожному кроці. Люди в Портленді релаксовані та безпонтові (тому, напевне, так різко тут кидаються в очі кацапи на вулицях, в магазинах та увісілітєльних завєдєніях).
Головна "йолка" (с) міста на Піонерській Площі. Навколо "йолки" невеличкий базарчик. До речі, криміналу там вапчє ніякого немає. Принаймні, в даун-тауні. Тому для мене так і залишилося загадкою, чому я мав бути обережним вночі?..
Вхід в торнговий центра Піонерська Плаза. Горнів, червоних галстуків, барабанів та бюстів ілліча в продажі немає. Все решта - є. Дуже непоганий вибір шмоток, як для Омерички.
Трамваї - це моя інша слабість. (Єдине - у мене є жагучє бажання спалити нафіг всі трамваї у Львові).
Бонні, це тобі волшебний Рождєствєнскій трамвайчиа до Дня Народження :-)
Ше в конаді я пристрастився до чікен вінгз. Біда в тому, шо в цих сраних субтропіках де я зара обітаю, готувати їх нормально не вміють. Зато на західному узбережжі як завжди подають афігенні вінгзи. Дуже харашо вони ідуть разом з локальним портером та футболом Монако-Валансьєн на одному екрані, та баскетболом Лейкерс-Тімбервулвз на екрані сусідньому.
В состоянії повної нірвани після вінгзів, портера, футбола-баскетбола та пріятного разговора, зупинився біля мами з ведмежатами. Поряд зі мною зупиниласяпрівокзальная сінявка мамзель і з ужасним рязанскім акцентом запропонувала продажної любві. "іді дамой, - кажу. Прямо в Рязань." Іспортила мені весь настрій.
Мамі на лосося хтось натягнув панчоху
Це фігня, он дядька взагалі одягнули. Виявилося - це така фішечка місцева
В сараї єрапарта Мемфіса (чес слово - сарай, а не єрапорт) виявився один-єдиний заклад, де два благородних дона могли собі вмазати по кружечці есторського. В паб ніззя заходити із зброєю, щоб ви знали. В 5-й вечора заклад вирішили закрити. Прийшлося вимітатися, прихопивши з собою пару кружечок з есторським.
Замість епілога. Коли мені остаточно дістануть ці субтропіки, треба буде перебиратися в Орегонщину.
В Омеричці є як мінімум 9 Портлендів (це те, що мені ізвєстно). Ні в одному з них я не був, але чомусь щітав, що самий модний з них Портленд в Мейні і даже чомусь думав, шо Трейл Блейзерс - звідтиля. А виявилося, що орегонський (кстаті, Орегон виявився 27 штатом, в якому я провів як мінімум 24 години - перелік всіх штатів на профільній сторінці) Портленд дуже навіть модний, і шо Трейл Блейзерс такі живуть і грають тут.
Велика незручність добиратися в орегонський Портленд, так як він розташований далеко (північний захід) від більшої частини мириканських міст. З Далласа летіти майже 5 годин. Коли летиш отак прямо після роботи, прилітаєш опівночі, в другій накінець-то добираєшся до ліжка, а в шостій вже вставати, бо в сім гастроль починається - хочеться попросити перенести його кудась більш в глибину мириканського континента.
Єрапорт достатньо великий, але зручний і доволі спокійний, в порівнянні з іншими мегаполісами в 3 мільони проживаючих.
В єрапорту курити ніззя навіть на вулиці - тільки в строго отвєдьонних для цього місцях (як і по всій омерицчі, в принципі). За цим ніхто особливо не слідкує, громадяни ж бо законопослушні та свідомі. Зустрічаєстья, щоправда, група громадян, які на це клали. Цю групу громадян можна вичислити безпомилково по напруженому хлєбалу, пивному животі і футболці "я рузкій" (в принципі - можна і без останнього атрибуту). Правильно, ця категорія громадян - кацапи. Кацапи - це не люди, які розмовляють російською. Кацапи - це бидло, єдиною мовою спілкування для якого є рускі-матєрний, з англійської мови воно знає "тен дрінк, пліз, блядь" та "хеллоу янкі, блядь". Ці люди сповнені вялікорюского імпєрскава вєлічія, усіх решту вважають слабоумими ідіотами - хахлов, піндосав і нємчуру, наприклад. Їх завжди краще всіх чути в літаку по командуванню борт-провідницями - "ван мо дрінк нєсі" (це в першій половині польоту) та богатирському храпу на весь салон (в другій половині польоту). Вони обов,язково мають вискочити з літака першими, першими протиснутися до каруселі з багажом, і першими втиснутися в шатл або таксі, так як вони є найбільш занятими людьми. Наявність популяціїї оцих кацапів і є, напевне, найбільшим недоліком Портленда.
В пів-другій ночі я накінець-то добрався до готеля. Чорношкіра фройлян, яка мене доставляла повідомила "будеш іти вечеряти - будь обережним навколо". Да, щяс, от мені тільки вечері зараз хочеться. в душ і хра-пісь хоч пару годин. В номері на мене очікувала несподіванка. От скільки в налітав/наїздив, такого в готелях мириканських ще ніколи не бачив :-)
Поспав 4 години, і - на гастроль. Зранку Портленд затягнутий хмарами. Зараз там найхолодніша частина зими, з середини січня вже буде тепліше. А так - вночі 2-5 градусів морозу, вдень - стільки же тепла. Постійна мряка, сонце буває рідко. Влітку - все навпаки - соцне постійно, дощів місяцями не буває.
Після обіду трохи хмари розійшлися, стало видно самий відомий вулкан мириканських рокі маунтінз. В 1978 році (здається) маунт Сент Хелен бабахнув незле і накрив Портленд шаром попілу. Вулкан знаходиться в 70 мілях від центра міста і його на фотці видно у вигляді білої "шляпи". як деякі з вас знають, у мене тяга до вулканів, тому я для себе вирішив, що обов,язково приїду сюди на вулкан сходити.
Центр Портленда виявився надзвичайно приємним та затишним. Незважаючи на 600 тисяч населення міста (3 мільйони - урбаністична зона), великих пробок та скупчень людей-машин немає. З іншої сторони, Портленд надвзичайно живе місто. Громадський транспорт у межах міста - безкоштовний.
Самий гарний старбакс, який мені доводилося бачити в Омеричці.
Вказівник з двох сторін. До океану - 80 міль.
В Портленді зі смаком поєднана стара ту футуристична архітектура. Дуже рідкісне явище для Омерикі
Вернувся в готель. Песику стало зле.
Як завжди, мене цікавлять місцеві кулінарні традиції та особливості. В Портленді смажену картоплю їдять із часником та дрібно порізаним (не тертим) пармежаном. ОК, в принципі, можна їсти. Пиво локальне (пілснер та лагер) - лімонад "колокольчік". Більш-меньш ОК портер місцевий. Тяга до морепродуктів та устриць зокрема, привела мене до відповідного закладу. На тарілці 12 устриць: перші чотири з Ьританської Колумбії, Потім з Вашингтноу (штату), потім - орегонські. Орегонські найбільші, британо-колумбійські (:-)) - найсмачніші.
Наступний ранком Портленд ще більше затягнуло хмарами. Люди обговорювали хто де бачив сніжок, який припорощив зранку гаражі та дахи автомобілів. На 8-му ранку сніжку вже не залишилося.
Вечірній Портленд - явище, яке закохує у себе безповоротно і майже бєзвозмєздно :-)
Місто готується до Різдва. Взагалі, як і Сіетл, Портленд є яппі-містом. Але, на відміну від Сіетла, в Портленді відсутній снобізм, який зустрічається в Сіетлі майже на кожному кроці. Люди в Портленді релаксовані та безпонтові (тому, напевне, так різко тут кидаються в очі кацапи на вулицях, в магазинах та увісілітєльних завєдєніях).
Головна "йолка" (с) міста на Піонерській Площі. Навколо "йолки" невеличкий базарчик. До речі, криміналу там вапчє ніякого немає. Принаймні, в даун-тауні. Тому для мене так і залишилося загадкою, чому я мав бути обережним вночі?..
Вхід в торнговий центра Піонерська Плаза. Горнів, червоних галстуків, барабанів та бюстів ілліча в продажі немає. Все решта - є. Дуже непоганий вибір шмоток, як для Омерички.
Трамваї - це моя інша слабість. (Єдине - у мене є жагучє бажання спалити нафіг всі трамваї у Львові).
Бонні, це тобі волшебний Рождєствєнскій трамвайчиа до Дня Народження :-)
Ше в конаді я пристрастився до чікен вінгз. Біда в тому, шо в цих сраних субтропіках де я зара обітаю, готувати їх нормально не вміють. Зато на західному узбережжі як завжди подають афігенні вінгзи. Дуже харашо вони ідуть разом з локальним портером та футболом Монако-Валансьєн на одному екрані, та баскетболом Лейкерс-Тімбервулвз на екрані сусідньому.
В состоянії повної нірвани після вінгзів, портера, футбола-баскетбола та пріятного разговора, зупинився біля мами з ведмежатами. Поряд зі мною зупинилася
Мамі на лосося хтось натягнув панчоху
Це фігня, он дядька взагалі одягнули. Виявилося - це така фішечка місцева
В сараї єрапарта Мемфіса (чес слово - сарай, а не єрапорт) виявився один-єдиний заклад, де два благородних дона могли собі вмазати по кружечці есторського. В паб ніззя заходити із зброєю, щоб ви знали. В 5-й вечора заклад вирішили закрити. Прийшлося вимітатися, прихопивши з собою пару кружечок з есторським.
Замість епілога. Коли мені остаточно дістануть ці субтропіки, треба буде перебиратися в Орегонщину.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2016-01-30 06:19 pm (UTC)Око за пиво зачепилося.
Припускаю, що в Портленді треба було пити IPA.
От тільки у мене з ним не склалося ніде, ні в Каліфорнії, ні в Орегоні.
Мені воно нагадує пиво "з броділки" львівського пивзаводу, що його в 1996-7 роках на прохідній продавали за 2 грн 2 літрову пляшку з під кока-коли, коли звичайне пиво 0.5 коштувало 0.90-1.20 грн.
Не буду ж я у минуле за тою бурдою повертатися :-)