22 кадри: Новий Орлеан: музика
Sep. 22nd, 2013 09:04 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
petro_tazykЯ деякий час роздумував з чого розпочати свою розповідь про Н. Орлеан. Розказати і показати є багато чого, але я вирішив почати з музики, тому що такої музики ви більше ніде не почуєте. ну і, звичайно, тому що тут народився джаз.
Є ліпша, є гірша, є така, і є сяка. Але справжній джаз почути можна тільки на Френчмен.
Якщо хтось вам розкаже про те, як слухав джаз на прогулянковому пароплаві в Орлеані - він бреше. Тому що той джаз, який там грає банда старих білих пердунів підійде хіба що для ранкового святкування Нового Року в дитячому садочку. Джаз - це насамперед імпровіз, а те, що грають на пароплаві можна передбачити до останнього свінгу. Тому я не рекомендую витрачати гроші на таке сумнівне задоволення - краще вже прогуляти їх на Бурбоні. До речі, про казки щодо джаза на Бурбоні також не вірте. Як і взагалі - про музику на Бурбоні. Її там немає. В сенсі музики. Купа генделиків-ригайлівок з обдовбаними музиками - так, є, але те, що вони грають музикою назвати важко. Та й кому там потрібна якісна музика - цілі у людей на Бурбоні інші, але про це я розкажу іншим разом.
Часом реклама джазових точок за якістю та манерами нагадує соціальну рекламу в африканських пост-колоніальних країнах
На Френчмені є дві класичні точки з живою джазовою музикою калібра загально-національного масштабу. Більш "культурна" - Блу Найл
На чорній дошці крейдою пишуть розклад концертів місяць наперед. Вхід у джазові кабаки на Френчмені - безкоштовний.
Сюди можна прийти зі своєю випивкою і тут навіть можна палити (безпрецендетне явище для омерики).
Правило хорошого тону - кинути пару доларів музикам.
Друга джазова крута джазова точка (і моя улюблена) - Плямистий кіт. Ззовні вона не надто нагадує джаз-клуб.
Зблизька вигляд ще гнітючіший - обісрана голубятня :-) Всередині - не кращє: облуплені стіни, нерівна бетонна підлога.
Але якість музики перекриває усі візуальні негаразди. Скільки разів у був в Орлеані - стільки ж разів я ходив до
Плямистого кота. Самий класний перфоманс там починається о 10 вечора і десь до другої ночі.
Поруч із Френчменом розташована ціла низка сумнівних закладів. Отут я не був, і особливого бажання, особливо
з огляду на назву, іти всередину немає.
Чим даді від Френчмену, тим меньшу роль відіграє музика
Є ще так звана Мьюзишіан Вілладж - розташована в південній частині міста, яку залила Місісіпі після Катріни.
Тут тусуються усіляки неформали. Вони давали купу благодійних концертів, усі кошти з яких йшли на відбудовування
Орлеану.
Як я вже говорив, музика в Орлеані є усюди. Якщо ви думаєте, що це бомж, який просить грошей грою на саксі,
то ви помиляєтесь. Це просто обдовбаний в гавно чувак, який отримує задоволення сам від себе. Коли я дав
йому бакс в обмін на фотографію, він повернув бакс мені назад, ще й запропонував сьорбнути пива зі своєї
баночки. Я ввічливо відмовився, мотивуючі тим, що "я уже все".
Взагалі, на вулицях дуже багато музик. Більшість з них - низькосортні шаромижники. Але зустрічаються
просто діаманти. Це банда Дорін, яка грала ну розі Руаяль та Ібервіль (здається) декілька років поспіль.
Я постійно приходив послухати їх туди. Кращого виконання "Хаус оф райзін сан" я не чув у свому житті.
"Енімалс" - просто дилетанти в порівнянні з Дорін та її бандою.
Дорін - чорношкіра дама солідних габаритів - головний соліст контори
Крім того, вона видає абалдєнні імпровізи на "дудочці"
В кожен видих легень і рух пальців вкладена вся її широка душа - це без перебільшень і не просто красива метафора.
Шикарний у неї трубач з хом,яковими щоками, і білий хлопчик-горніст.
Грали вони незалежно від сезону - і влітку в спеку, і взимку. І ось цього разу я страшенно розстроївся.
Тому що декілька разів я приходив на Руаяль і не заставав їх. Я дуже сподіваюся, що вони просто
поміняли місце дислокації і в свій наступний приїзд я їх обов,язково застану.
Якщо ви підете в ютубу в і введете "doreen new orleans" - можете подивитися чи збрехав я, чи ні.
Повсюди купа шаромижників та невизнаних геніїв (за їхнім власним розсудом), яким шкода кинути навіть цент.
Деякі з них стараються бути схожими на Дорін та її банду і навіть підписують свої труби. Але слухати
їх в переважній більшості - неможливо.
За виключенням одніє міксової контори, яка грає блюзи на майдані Конго під собором Сент Луїса.
ЩЕ. Цю фотку я використав колись для фотожаби.
Далі ще буде пару фоторозповідей - як дозволятиме час.
Є ліпша, є гірша, є така, і є сяка. Але справжній джаз почути можна тільки на Френчмен.
Якщо хтось вам розкаже про те, як слухав джаз на прогулянковому пароплаві в Орлеані - він бреше. Тому що той джаз, який там грає банда старих білих пердунів підійде хіба що для ранкового святкування Нового Року в дитячому садочку. Джаз - це насамперед імпровіз, а те, що грають на пароплаві можна передбачити до останнього свінгу. Тому я не рекомендую витрачати гроші на таке сумнівне задоволення - краще вже прогуляти їх на Бурбоні. До речі, про казки щодо джаза на Бурбоні також не вірте. Як і взагалі - про музику на Бурбоні. Її там немає. В сенсі музики. Купа генделиків-ригайлівок з обдовбаними музиками - так, є, але те, що вони грають музикою назвати важко. Та й кому там потрібна якісна музика - цілі у людей на Бурбоні інші, але про це я розкажу іншим разом.
Часом реклама джазових точок за якістю та манерами нагадує соціальну рекламу в африканських пост-колоніальних країнах
На Френчмені є дві класичні точки з живою джазовою музикою калібра загально-національного масштабу. Більш "культурна" - Блу Найл
На чорній дошці крейдою пишуть розклад концертів місяць наперед. Вхід у джазові кабаки на Френчмені - безкоштовний.
Сюди можна прийти зі своєю випивкою і тут навіть можна палити (безпрецендетне явище для омерики).
Правило хорошого тону - кинути пару доларів музикам.
Друга джазова крута джазова точка (і моя улюблена) - Плямистий кіт. Ззовні вона не надто нагадує джаз-клуб.
Зблизька вигляд ще гнітючіший - обісрана голубятня :-) Всередині - не кращє: облуплені стіни, нерівна бетонна підлога.
Але якість музики перекриває усі візуальні негаразди. Скільки разів у був в Орлеані - стільки ж разів я ходив до
Плямистого кота. Самий класний перфоманс там починається о 10 вечора і десь до другої ночі.
Поруч із Френчменом розташована ціла низка сумнівних закладів. Отут я не був, і особливого бажання, особливо
з огляду на назву, іти всередину немає.
Чим даді від Френчмену, тим меньшу роль відіграє музика
Є ще так звана Мьюзишіан Вілладж - розташована в південній частині міста, яку залила Місісіпі після Катріни.
Тут тусуються усіляки неформали. Вони давали купу благодійних концертів, усі кошти з яких йшли на відбудовування
Орлеану.
Як я вже говорив, музика в Орлеані є усюди. Якщо ви думаєте, що це бомж, який просить грошей грою на саксі,
то ви помиляєтесь. Це просто обдовбаний в гавно чувак, який отримує задоволення сам від себе. Коли я дав
йому бакс в обмін на фотографію, він повернув бакс мені назад, ще й запропонував сьорбнути пива зі своєї
баночки. Я ввічливо відмовився, мотивуючі тим, що "я уже все".
Взагалі, на вулицях дуже багато музик. Більшість з них - низькосортні шаромижники. Але зустрічаються
просто діаманти. Це банда Дорін, яка грала ну розі Руаяль та Ібервіль (здається) декілька років поспіль.
Я постійно приходив послухати їх туди. Кращого виконання "Хаус оф райзін сан" я не чув у свому житті.
"Енімалс" - просто дилетанти в порівнянні з Дорін та її бандою.
Дорін - чорношкіра дама солідних габаритів - головний соліст контори
Крім того, вона видає абалдєнні імпровізи на "дудочці"
В кожен видих легень і рух пальців вкладена вся її широка душа - це без перебільшень і не просто красива метафора.
Шикарний у неї трубач з хом,яковими щоками, і білий хлопчик-горніст.
Грали вони незалежно від сезону - і влітку в спеку, і взимку. І ось цього разу я страшенно розстроївся.
Тому що декілька разів я приходив на Руаяль і не заставав їх. Я дуже сподіваюся, що вони просто
поміняли місце дислокації і в свій наступний приїзд я їх обов,язково застану.
Якщо ви підете в ютубу в і введете "doreen new orleans" - можете подивитися чи збрехав я, чи ні.
Повсюди купа шаромижників та невизнаних геніїв (за їхнім власним розсудом), яким шкода кинути навіть цент.
Деякі з них стараються бути схожими на Дорін та її банду і навіть підписують свої труби. Але слухати
їх в переважній більшості - неможливо.
За виключенням одніє міксової контори, яка грає блюзи на майдані Конго під собором Сент Луїса.
ЩЕ. Цю фотку я використав колись для фотожаби.
Далі ще буде пару фоторозповідей - як дозволятиме час.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-09-23 07:12 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-23 02:42 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-23 10:16 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-23 02:45 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-23 04:03 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-23 04:05 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-23 04:13 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-24 08:41 pm (UTC)А жінка незвичайна, грає талановито.
no subject
Date: 2013-09-24 09:16 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-24 09:32 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-24 10:04 pm (UTC)