petro_tazyk | 7 параграфів: із сучасного життя чінгачгуків

До приїзду в північну омерику, всі мої пізнання стосовно індіанців базувалися на Джеймсі Феніморі Купері (і іжє с нім) та фільмах з Гойко
Мітічєм. Нада сказать, шо буквально через пару місяців мого перебування тут, відношення у мене до них із захоплено-романтичного
змінилося на саркастично-зле.

Так, у фільмах це такі почті благородні та бєстрашшні рицарі на мустангах, які боряться за свою свабоду і нізавісімасть от поработівших і
загарбавших їх землі блідолиціх собак. Насправді - це до офігєнія прикрі та підступні створіння, які постійно ворогували між собою (на рівні
племен), забирали в рабство полонених, і безжально вирізали дітей чужих племен. Сьогодні це абсолютно здеградована нація, яка на
більше ніж 90% складається з алкоголіків, і яка повністю лежить на плечах платників податків (в Канаді). Алкоголізація справді тотальна,
адже індіанцю не треба працювати, щоби заробляти гроші. Він отримує соціальну допомогу. За розмірами ця соціальна допомога дуже
часто перевищує зарплату аспіранта в універі. Далі - більше. Індіанці мають субсидії на все. Якщо ти індіанець і живеш в межах
резервації (а резервація це не вігвами, це звичайні сімейні будиночки з сателітними антенами), то ти взагалі нічого не платиш за житло
чи комунальні послуги. Якщо індіанець живе поза межами резервації, держава всеодно платить, як мінімум 40% від оренди житла. Тут є
своє нюанси: якщо індіанець бажає вчитися в універі, то його автоматично зараховують на денний стаціонар, держава платить за його
навчання (вся вища освіта в Північній Омериці - платна), та всі видатки, пов,язані з навчанням, включаючи підручники, оплату житла,
та грошову допомогу на харчування. Хочете мене спитати скільки індіанців-студентів я бачив в Канаді? Відповідь: 1 (один). за п,ять з
гаком років.

Як уже було неодноразово доведено - рушій прогресу це конкуренція і боротьба за виживання. Як тільки ці два момента припинябть
свою дію - настає стабілізєц. От беремо середньостатистичного індіанця: він має дєнюжку від держави, держава платить, аби він мав
дах над головою. Навіщо іти вчитися, навіщо працювати? Від нефіг робити і відсутності стимулів, люди починають бухати. Якщо хто не
знає - бухати індіанці не можуть - ензиму алкогольдегідрогенази у них виробляється "галяк". Тому 100 грам зривають індіанцю дах,
як середньостатистичному українцю півлітра. Зупинитися вони також не можуть. Хронічний алкоголізм практично з "першої румки".

Ступінь алкоголізації індіанського суспільства настільки вражаюча, що їхню популяцію було взято для вивчення ФАС - фетального
алкогольного синдрому. Зачяття в стані "дрова" чи "в хлам" - звичайне явище, так само, як і бухі в сіську вагітні ТП, і діти з різними
вадами розвитку у них не рідкість. Наука - це здорово, але я вважаю ідіотизмом, коли держава витрачає мільони доларів на гранти
по вивченню ФАС. Навіщо його вивчати, якщо його просто можна уникнути - не бухати чорно. Ці гроші можна було би виділити на
гранти для більш важливих та нагальних для людства проблем - раку чи астми, наприклад.

Але вернемося до наших баранів. При прийомі на роботу між двома рівними кандидатами перевага повинна бути надана індіанцю.
Що означає, якщо ти індіанець - ти гарантовано отримаєш цю роботу, якщо в тебе є хоча би мінімум кваліфікації. Тому що дешевше
віддати цю посаду індіанцю, ніж потім писати 25 пояснюючих, чому він гірший за іншого кандидата. Це в кращому випадку. А можуть
і в суд потягнути при "крайняках". Людям з вищою освітою та вузькими спеціалізаціями - не проблема, а от іншим людям через це
стає все важче знайти роботу. І не через корінних 100%-них індіанців. Справа в тому, шо щоби мати пільги індіанця достатньо мати
1/8 індіанської крові. Тобто, достатньо щоб ваш прадід десь на пів-ставки пошаманив в якомусь племені. Мені якось навіть довелося
зустріти саму справжню блондинку, з "індіанськими" пільгами.

Канада, даремно шо капіталістичною країною вважається; насправді - це сама справжня соціалістична країна. Тому, час від часу, канадці
люблять погратися і в комунізм. Наприклад, під Кардстоном (Південна Альберта) поселили індіанців. Кожному дали по куску землі для
с/г робіт, хату, і т.д. Кардстон - один із осередків мормонів, тут сухий закон, жодного горілчаного магазина. Єдине місце, де наливали,
був місцевий паб, де давали пиво і віскі щоп,ятниці з 17 до 22 ноль ноль. Після того, як сюди поселили індіанців і цю лавочку прикрили.
Но нєдолго музика іграла, нєдолго фраєр танцевал. Дуже швидко з,явилися бутлегери, які привозили бухло із сусідних міст, почалося
підпільне виробництво "муншайна" - імпортного самогона. За два роки, два мудрих мормона скупили задешево землю у пропиваючих
свої землі індіанців, після чого почали наймати їх працювати чорноробочими на землі, які ще вчора належали їм.
(Що ще раз довело всю утопічність комунізму, як ладу з усіма його принципами землюнароду і т.д. )

Закінчу таким: нещодавно Прем,єр-Міністр Канади офіційно вибачився перед індіанцями за те, що в 60-80-их роках ХХ-го століття їх
дітей насильно .... віддавали в школи, щоб вони навчилися хоча-б елементарній грамоті. З усього так виглядає, що через 2, максимум - 3
покоління індіанська нація вимре, і залишаться тільки 1/2-1/4-1/8. Але ті через 2 покоління вже стануть звичайними мешканцями
Канади, без знання своєї історії, культури чи мови. І мені, як людині, що виросла на історіях про благородних Чінгачгука та Віннету
від цього інколи стає сумно..

Flat | Top-Level Comments Only

From:

n0rka.livejournal.com

дуже корисний пост ти написав. Так то все про Канаду чи і США теж стосується? Бо мій чоловік індіанців не любить - страх! Я спочатку не розуміла, чому, але потім все стало "ясно як Божий день".

Мій чоловік був 5 років начальником поліції в одному містечку в Оклахомі. Тут індіанців багато. Так от мер міста був саме індіанець: дуже корумпована людина з ніякмим моральними принципами. А мер цей дуууже не любив мого чоловіка і хотів від нього здихатися. Так незважаючи на те, що чоловік всім подобався і був аааахуєнним поліцейським, мер залякав там всіх в раді, та мого "благародного" звільнили. Така каша була, про це навіть в газетах писали! А наступного дня ми дізналися, що чекаємо дитину.

От тобі і приклад :( коротше кажучи, я не буду дуже сумувати, якщо їх нація вимре.

From:

7 параграфів: із сучасного життя чінгачгуків

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags