petro_tazyk

Ану, скільки з вас, шановні читачи, бачили як виглядає справжня канадська ферма? Напевне ніхто, бо по тілівазору таке не показують, а ізвєстні блогєри-путішествєннікі такі місця не відвідують. А явище це дуже цікаве, особливо якщо ферма розташована в підніжжі Скелястих гір та живуть на ній овцебики. Полонин там немає, звісно таких як в Карпатах, але підніжжя гір лежать на висоті 1200-1400 метрів над рівнем моря, що власне десь приблизно відповідатиме нашим полонинам.

А виглядає така "полонина" приблизно ось так. На дальньому плані зліва у вигляді шляпи - Чіф-маунтін - вона вже знаходиться
в гамериці. Там, власне і кордон перейти при потребі можна.

Повертаємося десь на 100-110 градусів. Зелені луга із ставками для худоби. Все це територія фермера Джеймса. Джеймс - типовий
канадський мормон. У нього жінка і п,ятеро дітей. У нього поля пшениці, всіляка худоба (від курей до овцебиків), та власний
бізнес моцарелли. Крім того, Джеймс ще й підробляє лаборантом в містечковому університеті, куди йому добиратися 100 км в одну
сторону. Джеймс їздить на роботу в університет 5 разів на тиждень. У нього хронічно червоні, як у кроля, очі, і якби я не знав,
шо він лягає спати в 1-2 ночі, а встає в 5-6 ранку, то подумав би шо він наркоман. Попри надзвичайно насичений роботою день
(і частину ночі) - Джеймс одна із найщасливіших людей на світі. У вільний від роботи час (!) Джеймс танцює в місцевому
українському клюбі (в якому переважна більшість канадці, жодного відношення до України немаючі). Шоб я так гопака танцював і
ще від цього отримував задоволення :-) А мужик реально насолоджується життям, незважаючи на те, що вільного часу у нього просто
немає.

Ще у Джеймса на фермі є невеличкі скелі невідомого мені походження.

Якось казуїстично виглядає шикарної краси будяк, шо росте просто з каменя.

Головна гордість Джеймса - стадо овцебиків. У нього на фермі перебуває одна третина усіх овцебиків, які у утримуються на наші планеті
в неволі. Не так багато їх залишилося і в дикій природі.

В 19 столітті полювання практично винищило їх, залишилося якесь маленьке стадо. потім їх взяли під охорону з ціллю підняти популяцію.
але це надзвичайно складна за своєю поведінкою тварина, окрім цього дуже швидко постала проблема інбридінгу - якщо схрещувати особи в
межах обмеженої популяції, це обов,язково призводить до генетичних захворювань (це так, шоб усім понятно було). Через це переважна
більшість овцебиків, проживаючих на планеті Земля, страждають від болячок.

Одна самка, раз на декілька років дає одне теля, яке ходитиме за нею дуже довго (допоки Джеймс не відлучить його від мамки).

А ось кількатижневий "овцебичок", ще з фетальним підшорстком.

А ось він з друганом через півороку.

Джеймс несе підгодовку молодняку

Ну а тепер настала черга підгодувати мамку.

Єдиний, кого ця худоба сприймає серед людей - Джеймс. Треба сказати, що овцебики надзвичайно агресивні. отак почухати
телицю навіть Джеймс може собі дозволити, тільки коли самці надійно ізольовані - за свою подругу вони "порвуть".

- Ти бачив - він твою тьолку за рогом чихав?

- Ти хочеш сказати що вона блядь?

- Та я тобі роги за це поламаю!

Вернемося до справ насущних. Діти Джеймса змалечку привчені до праці. Найменьший син, ще з соскою в роті, вже самостійно сидить в сідлі.

Мені стало соромно, і я сам, вперше в житті вирішив сісти на коня. Джеймс посадив мене на свого улюбленця,
у якого за плечима 5-літній стаж скачок. пришвидшується він так, шо можна обісцяться.
ЩЕ. калабаню зробив не я.

Потом приїхали гарадскі поросячі експерти.

Мішель закохалася в плямистого хрюшку.

Татова помічниця

Охороняють все це діло кодло турецьких пастуших собак - акбашів. То вони такі добрі зі мною, бо Джеймс сказав їм,
шо я ОК. Інакше, ніякий мій досвід спілкування з собаками та любов до них не допомогли би.