May. 27th, 2014
як завжди такі дописи ідуть без назви
May. 27th, 2014 09:28 pmа шо, у нас дуже прекрасно пройшли вибори. на фоні руїн партєї районів, обісраних комуняк, без пятої та шостої колони (криму з дамбасом та лугандою), Україна обрала собі президента. шо вже є само по собі прекрасно. тому шо Україна вперше обирала собі президента без присутності на арені про-кацапських політичних сил та генетично-біологічного сміття на дільницях. правда, вже знайшлися громадяни, які заспівали стару пісню "українці наступили на ті ж самі гралі і знову обрали собі олігарха" і т.д. я, звичайно, дико сі вибачєю, але кого ми мали обрати? пиздувату з косою уже без коси? генерала-шизофреника? упиздня з вилами але без програми/команди/голови на плечах? про інших я навіть говорити не буду, так як участь вони приймали суто із розрахунків власного піару/аби мене не забули. так само, як і перелічені вище. хіба шо пиздувата з косою уже без коси хіба шо ше на шось сподівалася.
я би тут хотів виокремити два моменти. момент номер раз: не буває ідеальних політиків; на такому рівні - не буває політиків-не олігархів. і тут уже, або розцінювати ситуацію "обрали найменьше зло", або навпаки - "обрали найкраще з існуючого". момент номера два. у деякого прошарку суспільства досі персистує манічка приходу месії. одного месію вже мали. розслабилися і призвели до того, шо месія усьо, крім власних вуликів в Карпатах проїбав. тому не треба очикувати на приход месії. треба працювати і з тим президентом, який є. але питати з нього суворо і щодня. ( наприклад, )
я би тут хотів виокремити два моменти. момент номер раз: не буває ідеальних політиків; на такому рівні - не буває політиків-не олігархів. і тут уже, або розцінювати ситуацію "обрали найменьше зло", або навпаки - "обрали найкраще з існуючого". момент номера два. у деякого прошарку суспільства досі персистує манічка приходу месії. одного месію вже мали. розслабилися і призвели до того, шо месія усьо, крім власних вуликів в Карпатах проїбав. тому не треба очикувати на приход месії. треба працювати і з тим президентом, який є. але питати з нього суворо і щодня. ( наприклад, )
як уникнути напливу ватніків в журналі
May. 27th, 2014 10:13 pmмене часто спрашують, шо як мені, невзірая на свою таку откровєнну гражданску позіцию, удається уникати ватніків і тролів в журналі. откриваю сєкрєти:
1. я не участвую в кацапскіх рейтингах, всяких "кірілічєскіх прілажєніях к ЖЖ" і т.п. тобто найти мене таким способом ніяк не удасться.
2. пишу я виключно українською мовою. а ватнік, він же шо. кромі руского матєрного ніяким іншим єзиком не владєє. ну в лучшим случає - блатним ше єзиком, надивившись всякої хуєти вроді брігади-бумера-брата. я, конєшло, жутко ізіняюсь за слово хуєта, но я краще слова в даном случаї не придумав. так шо єслі хтось має більш цензурний варіант, то ви підскажіть. так вот, на чому я там остановився.. а, я ж як пишу, то лібо таким мікстом, шо самому тяжєло понять, що там написано, і чи я сірозно, чи я стєбаюсь. або таким глубоким українським, шо ватніку дешевше застрілиться, ніж бороться за свої кровні 11 рублёв за камєнт.
3. анонімні пости у мене в журналі заборонено. я тут діко ржу (шоб не сказать хуже) з деяких блогерів, які в постах "страдають" від напливу тролів і ватників, половина з яких - аноніми. нє, ну єсі вам срач главне розвести і ваш соціальний капітал важєн, то ж так і скажіть )
4. всі коменти у мене через ай-пі привязку. багато хто не хоче світити свій ай-пі і ліниться ходити через анонімайзер. так як є достатньо юзерів, які таких умов не виставляють ( в основному - див пункт 3).
5. я дуже толерантний в плані бану: за 9 років тільки одну людину-не ватніка відправивк хуям в сад (чіту), но вона сама про це просила десь з півроку. але коли приходить ватнік-троль з целью просто насрати, то я просто не відповідаю, або пощу якусь откровєнну фігню в отвєт, яка ніяк не пов,язана з коментом ватніка. напрімєр: у меня рост 180 см, и я постоянно страдаю, когда вінуждєн залазить в маршрутку. а шо делать людям ростом в два метра? им же даже в автобус толком не зайти! як правило, ватнік після такого комента втрачає весь інтерес до діалогу. інколи, правда, коли у мене є час і натхнення, можу потрахати ватніку мозок, і винести його через задній проход. ну а рецидівісти, конешло, ідуть в бан.
6. ніколи не звязуюся з ватніками в чужих журналах. таким чином я не запрошую ватніка до себе в журнал. та й в принципі, мені пофєг, що пише ватнік. за рідкими виключеннями (коли є час і натхнення) я собі дозволяю повиносити ватніку мозок у журналі друга, но це трапляється крайньо рідко.
1. я не участвую в кацапскіх рейтингах, всяких "кірілічєскіх прілажєніях к ЖЖ" і т.п. тобто найти мене таким способом ніяк не удасться.
2. пишу я виключно українською мовою. а ватнік, він же шо. кромі руского матєрного ніяким іншим єзиком не владєє. ну в лучшим случає - блатним ше єзиком, надивившись всякої хуєти вроді брігади-бумера-брата. я, конєшло, жутко ізіняюсь за слово хуєта, но я краще слова в даном случаї не придумав. так шо єслі хтось має більш цензурний варіант, то ви підскажіть. так вот, на чому я там остановився.. а, я ж як пишу, то лібо таким мікстом, шо самому тяжєло понять, що там написано, і чи я сірозно, чи я стєбаюсь. або таким глубоким українським, шо ватніку дешевше застрілиться, ніж бороться за свої кровні 11 рублёв за камєнт.
3. анонімні пости у мене в журналі заборонено. я тут діко ржу (шоб не сказать хуже) з деяких блогерів, які в постах "страдають" від напливу тролів і ватників, половина з яких - аноніми. нє, ну єсі вам срач главне розвести і ваш соціальний капітал важєн, то ж так і скажіть )
4. всі коменти у мене через ай-пі привязку. багато хто не хоче світити свій ай-пі і ліниться ходити через анонімайзер. так як є достатньо юзерів, які таких умов не виставляють ( в основному - див пункт 3).
5. я дуже толерантний в плані бану: за 9 років тільки одну людину-не ватніка відправив
6. ніколи не звязуюся з ватніками в чужих журналах. таким чином я не запрошую ватніка до себе в журнал. та й в принципі, мені пофєг, що пише ватнік. за рідкими виключеннями (коли є час і натхнення) я собі дозволяю повиносити ватніку мозок у журналі друга, но це трапляється крайньо рідко.