Ху чи не Ху

Дякую усім, хто прийняв участь в обговоренні назви україномовної спільноти у попередньому пості. Насправді, було важливо почути всіх (тут ніякого стьобу немає), згодних та ні, тому я навіть дозволив анонімні коментарі в журналі.
Цитата:
Хутір - це спільнота, створена для популяризації україномовної блогосфери. Ми не соромимося того, що ми українці, і не соромимося писати українською мовою.
Тут ви можете знайти цікаві пости та тематичні блоги.
Щодня ми би будемо обирати кращий пост дня. Щопонеділка ви зможете проголосувати за кращий пост тижня. Переможець отримає 50 жетонів від....

Я тут зараз поясню більш детально щодо «хутора». Я особисто не бачу нічого поганого у цьому слові. Я не бачу нічого в ньому, чого я мав би соромитися, боятися і т.д. Я повністю згоден з Флейкі, що в цьому слові – затишок. Від себе додам, що це слово у мене асоціюється із добробутом, ситістю, спільнотою, сім,єю. Я не бачу нічого поганого в цьому. Мені глибоко насрати на те, що совкова агітація начебто скомпрометувала це слово і зробила з нього щось на межі соромного і непристойного. Мені глибоко насрати на думку північно-східних сусідів та людей із образом мишлення малороса. Чому я повинен думати і перейматися їхніми комплексами неповноцінності?

Я – українець, хоч української крові у мені тече меньше, ніж у більшості з вас, і живу та працюю я поза межами України. Але я в Україні народився, мене там виховали (при чому – я типовий міщанин – всі мої діди та баби народилися в містах; тобто українського села я ніколи в реалі і не знав). І з огляду на це – у мене своя точка зору на це слово. Мені, наприклад, набагато важливіше, що цього слова не цурався український топ-блогер 19-го сторіччя Микола Гоголь (якого російська вікіпедія чомусь вважає своїм). Ба більше, його «хутора» стали літературною класикою, яку читають навіть в Північній Америці. При чому – читають із задоволенням. Я нещодавно перекладав фільм «Ніч перед Різдвом» на англійську мову для місцевих, з яких не було жодного етнічного українця. І людям, ви не повірите – подобалося! То чого ж мені цього цуратися?

Але мене конкретно допікає, коли якесь бидло, яке вважає себе за топ-блогера, намагається використати це слово як образу, вказуючи на обмеженість інших людей.  Насправді – обмеженність – це безглузді копі-пастні блоги, які базуються на недоумкувасті, примітивізмі та ліні бидла, чим користується трошки розумніше бидло для власного збагачення (рідше), або задоволення власного его комплексу неповноцінності (частіше).   І назва спільноти «хутір» - це, в першу чергу – стьоб над цим прошарком неосвідчених людей, це спроба показати, що є два «хутори».  Один, фейковий - це той, що засів у їхніх тупих головах і який, власне, характеризує всю їхню недоумковатість та обмеженість. Другий - це давнє українське слово, за яким стоїть українська історія, література, це слово, яке приймало участь в формуванні українського менталітету (незалежно від того, подобається це нам чи ні). В кінці-кінців, хутір – це спільнота працьовитих людей, у яких робота переміжається із галасливими гуляннями та святкуваннями цілою спільнотою. І, нехай буде так – це і дещиця самоіронії у якості перчинки в зупі.

Так чи інакше, я виношу на голосування назву новоствореної спільноти україномовних блогерів. Поряд із «хутором», я відібрав декілька інших назв, запропонованих у попередньому пості. Деякі, дуже класні назви я відкинув через те, шо вони вже були раніше десь засвічені на просторах уа-нету. Прохання проголосувати, незалежно від віросповідань, та інших факторів. Якщо ви «противсіх» - то так і проголосуйте, що ви «противсіх» - важливо знати який завеликий ваш прошарок тут.

Сприймається будь-яка критика, аргументи та пропозициї в коментах. Як я вже зазначав раніше – путівку в баню виписую тільки відвертим совкодрочєрам.

[Poll #1929767][Poll #1929767]