7 параграфів: із сучасного життя чінгачгуків

До приїзду в північну омерику, всі мої пізнання стосовно індіанців базувалися на Джеймсі Феніморі Купері (і іжє с нім) та фільмах з Гойко
Мітічєм. Нада сказать, шо буквально через пару місяців мого перебування тут, відношення у мене до них із захоплено-романтичного
змінилося на саркастично-зле.

Так, у фільмах це такі почті благородні та бєстрашшні рицарі на мустангах, які боряться за свою свабоду і нізавісімасть от поработівших і
загарбавших їх землі блідолиціх собак. Насправді - це до офігєнія прикрі та підступні створіння, які постійно ворогували між собою (на рівні
племен), забирали в рабство полонених, і безжально вирізали дітей чужих племен. Сьогодні це абсолютно здеградована нація, яка на
більше ніж 90% складається з алкоголіків, і яка повністю лежить на плечах платників податків (в Канаді). Алкоголізація справді тотальна,
адже індіанцю не треба працювати, щоби заробляти гроші. Він отримує соціальну допомогу. За розмірами ця соціальна допомога дуже
часто перевищує  зарплату аспіранта в універі. Далі - більше. Індіанці мають субсидії на все. Якщо ти індіанець і живеш в межах
резервації (а резервація це не  вігвами, це звичайні сімейні будиночки з сателітними антенами), то ти взагалі нічого не платиш за житло
чи комунальні послуги. Якщо індіанець живе поза межами резервації, держава всеодно платить, як мінімум 40% від оренди житла. Тут є
своє нюанси: якщо індіанець бажає вчитися в універі, то його автоматично зараховують на денний стаціонар, держава платить за його
навчання (вся вища освіта в Північній Омериці - платна), та всі видатки, пов,язані з навчанням, включаючи підручники, оплату житла,
та грошову допомогу на харчування. Хочете мене спитати скільки індіанців-студентів я бачив в Канаді? Відповідь: 1 (один). за п,ять з
гаком років.

( ше 5 абзаців )