Подорожнє: Техаський Національний Округ

Техаський національний округ за межами Далласу мені видавася суцільним степом, непомітно переходячим в пустелі. Самена це я і орієнтувався під час подорожі до Сан-Антоніо. До цього, максимум куди я доїзжав машиною була агломерація Даллас-Форт Ворс і подорож з північного сходу не передрікала насичених подій – ідеш собі 80 миль на годину (75 ліміт плюс 5 зверху), по сторонам – степи куди не кинь око. Але мої очикування виявилися невірними, а реальність – значно гіршою. Тобто степи навколо і пусті хайвеї – це не саме страшне, що може статися на мириканських дорогах. Виявляється, за Далласом починається суцільна «тягомотина», яка тільки «усугуБЛЯється» з кожною мілею на південний захід. Спочатку кудись зникають 3 полоси, потім спід-ліміт з 75 падає на 65, а кількість фур, які всі мали би після Далласа піти вниз на Хьюстон, чомусь зростає в геометричній прогресії. Але це тільки початок. Тому, що далі починаються населені пункти, практично суцільна агломераційна зона, яка чомусь абсолютно не кидається в очі на карті чи гугл-меп, і через яку проходить сам хайвей. Це, напевне, самий великий недолік мириканськіх доріг – всі траси пролягають через міста. Ні, хайвей все одно залишається хайвеєм, але спід-ліміт падає до 60, купа трудящих постійно з,їзжають – виїзжають, тому рухатися навіть зі швидкістю 60 – нереально. Пейзажі навколо нагадують соцреалізм – величезні індустріальні об,єкти, кар,єри, сірість та пилюка. До цього згодом додається ремонт доріг і починає хотітися вити. Хоча, буває зустрічаються і момети, непритаманні соцреалізму. Наприклад, елементи кактусно-релігійного мракобісся:

Однак, саме страшне – ще попереду. Саме страшне – це столиця техаського національного округу – Остін. Самий швидкоростучий мириканський населенний пункт. Кількість транспорту зростає день ото дня, як процент жирів в маслах у Подервянського, і дороги та розв,язки просто не витримують цієї кількості. Дві години, щоби проїхати через саме культове та нетехаське місто в Техасі. І це – в суботу зранку. Останні 80 миль від Остіна до Сан-Антоніо – це сабербз Остін плавно перетікають в сабербз Сан-Антоніо. Загалом 600 миль подолались за 10 годин. Назад я був розумнішим і поїхав в ніч – ту ж саму дорогу зробив за 8 годин і 30 хвилин. Хоча, кажуть, є таланти, які пролітають за 7.. Ну а між цими двома подорожами був Сан-Антоніо:

На протязі 24-48 годин викладу фотозвіт в рубриці "33 кадри".