Тако тебе почитаєш, і хочеться зманатись з омерички якнайшвидше.
Як не дивно, а оцих "десперіт хаузвайвс" у нас дуже і дуже небагато. Якшо говорити про совок, то в більшості - це або стара ше радянська єврейська еміграція 30-літньої "витримки", або сучасні гастарбайтери різного рівня кваліфікації і діти попередньої хвилі. Якшо бачиш порш чи беху сімку під волмартом - стовідсотково вони, особливо якшо десь поблизу дорогих дільниць. Вони ж тусуються у всіх респектабельних клубах, перед тим закупившись гучями і версачями в найближчому аутлеті. Торби "луі віттон" з монограмами - ще один "маркер". Такі носять або чорні, або азіати, або оці говорящі па-руські. Всі вони дуже добре знають англійську, не люблять бувших "співвітчизників", і навіть між собі подібних розмовляються напів- англійською. Кацапок практично нема, а якшо є, то всі вони "удачно вишлі замуж" за євреїв з хорошими заробітками. Пару днів тому з однією такою познайомилась - всьо дєцтво прожила на малой бронной, закінчила мгімо, а тепер мєлким клєрком тестить софт в стейт фармс. Зате муж - фін. аналітик, і "жизнь удалась". І ось цих америкоських "пивних животів" у нас нема, хіба десь 100 миль далі. Зате у нас ціла купа вуйків "з Чорткова" ( є таке містечко на тернопільщині), які тільки й знають в житті, як кожні 2 тижні, в перерві між рейсами на троку, пробухати пів получки в рускому рєстаранє. Друга половина йде на курв в рейсі. Залишки від "витрат на життя" - відсилають "коханим" в Україну.
Я, канєшно, утрірую, але тут мож три томи написати "типажів". Отаке...
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2014-05-13 03:32 am (UTC)Як не дивно, а оцих "десперіт хаузвайвс" у нас дуже і дуже небагато. Якшо говорити про совок, то в більшості - це або стара ше радянська єврейська еміграція 30-літньої "витримки", або сучасні гастарбайтери різного рівня кваліфікації і діти попередньої хвилі. Якшо бачиш порш чи беху сімку під волмартом - стовідсотково вони, особливо якшо десь поблизу дорогих дільниць. Вони ж тусуються у всіх респектабельних клубах, перед тим закупившись гучями і версачями в найближчому аутлеті. Торби "луі віттон" з монограмами - ще один "маркер". Такі носять або чорні, або азіати, або оці говорящі па-руські. Всі вони дуже добре знають англійську, не люблять бувших "співвітчизників", і навіть між собі подібних розмовляються напів- англійською. Кацапок практично нема, а якшо є, то всі вони "удачно вишлі замуж" за євреїв з хорошими заробітками. Пару днів тому з однією такою познайомилась - всьо дєцтво прожила на малой бронной, закінчила мгімо, а тепер мєлким клєрком тестить софт в стейт фармс. Зате муж - фін. аналітик, і "жизнь удалась".
І ось цих америкоських "пивних животів" у нас нема, хіба десь 100 миль далі.
Зате у нас ціла купа вуйків "з Чорткова" ( є таке містечко на тернопільщині), які тільки й знають в житті, як кожні 2 тижні, в перерві між рейсами на троку, пробухати пів получки в рускому рєстаранє. Друга половина йде на курв в рейсі. Залишки від "витрат на життя" - відсилають "коханим" в Україну.
Я, канєшно, утрірую, але тут мож три томи написати "типажів". Отаке...