"вінават, мені вже до Коломиї їхати?" я ж не Бог, щоб тебе кудись направляти
уяви, що церква-це не державна установа, навіть не соціяльний інтитут. церква-це те, що обєднує людей, які, як ти виразився, разом шукають шлях до Бога. Якщо ти стикаєшся з блядством у церкві, то є їхні стосунки з Богом і ти принаймні маєш не судити. Ну правильно я говорю? Це раз. В ідеалі церква-це камертон. Якщо там бринить все як треба, причому бринить в унісон одночасно в сотні людей, то це найкоротший шлях до досягнення гармонічного внутрішнього настрою. Теперь про порівняння що я навела: церква-це досвід. Я тобі розкажу, що відчуває віруюча людина. Це відчуття "що вона не може не зробити". Як приклад відчуття, що людина має ось зараз негайно піти в сільську церкву і своєю щирою сповіддю промити мізки хтивому брехливому батюшці. Ну ти зрозумів, що я тобі весь час пробую донести?
Теперь про поняття первородного гріха. Давай подивимось на це з іншого боку. Скажімо так: гріх-це порушення гармонійних стосунків з Богом. Оскільки ти сам сказав, що ти шукаєш шлях, то це вже говорить про те, що гармонійних стосунків у тебе з ним нема.
Для цього потрібно проробити якусь духовну роботу: для одних достатньо виконати "кандидатскьий мінімум", для того, щоб хоча б не погіршити ці стосунки, для інших треба розібратись в причино-наслідковому павутинні, продертися через нашарування соціальної моралі, вичавити з себе комплекси неповноцінності, як вугрі, досягти гармонії спочатку в собі. Правильно? В такому випадку всі наболівші питання, які ти так тут волаєш, не мають ніякого значення.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2005-12-10 09:31 am (UTC)"вінават, мені вже до Коломиї їхати?"
я ж не Бог, щоб тебе кудись направляти
уяви, що церква-це не державна установа, навіть не соціяльний інтитут. церква-це те, що обєднує людей, які, як ти виразився, разом шукають шлях до Бога. Якщо ти стикаєшся з блядством у церкві, то є їхні стосунки з Богом і ти принаймні маєш не судити. Ну правильно я говорю? Це раз. В ідеалі церква-це камертон. Якщо там бринить все як треба, причому бринить в унісон одночасно в сотні людей, то це найкоротший шлях до досягнення гармонічного внутрішнього настрою. Теперь про порівняння що я навела: церква-це досвід. Я тобі розкажу, що відчуває віруюча людина. Це відчуття "що вона не може не зробити". Як приклад відчуття, що людина має ось зараз негайно піти в сільську церкву і своєю щирою сповіддю промити мізки хтивому брехливому батюшці. Ну ти зрозумів, що я тобі весь час пробую донести?
Теперь про поняття первородного гріха. Давай подивимось на це з іншого боку. Скажімо так: гріх-це порушення гармонійних стосунків з Богом. Оскільки ти сам сказав, що ти шукаєш шлях, то це вже говорить про те, що гармонійних стосунків у тебе з ним нема.
Для цього потрібно проробити якусь духовну роботу: для одних достатньо виконати "кандидатскьий мінімум", для того, щоб хоча б не погіршити ці стосунки, для інших треба розібратись в причино-наслідковому павутинні, продертися через нашарування соціальної моралі, вичавити з себе комплекси неповноцінності, як вугрі, досягти гармонії спочатку в собі. Правильно? В такому випадку всі наболівші питання, які ти так тут волаєш, не мають ніякого значення.