petro_tazyk

Лейк-Луїз - озеро розташоване на сході канадський Скелястих гір на висоті 1750 метрів над рівнем моря.

Там завжди дуже багато туристів, і це - великий мінус.

Переважна більшість цих туристів - ммм.. буду політкоректний - азіати. і це - дуже великий мінус, тому що вони надзвичайно галасливі. Дуже великий
плюс - це те, що переважна більшість з них надзвичайно ліниві і далі фотографії на березі озера не йдуть. Але бувають люди з іншими задачами.

У когось задача - взяти каяк на пару годин.

Наша задача - дістатися туди, куди 95% туристів не досягають :-)

Для цього потрібно підніматися нагору. По мірі піднімання починаєш розуміти, що певна "білизна" води у озері - не ранковий глюк, а реальність.
Зверху це стає все більш і більш очевидно.

Такий колір води обумовлений великою кількістю крейди, яку декілька дрібних річок, що впадають в озеро вимивають з гірської породи.

Mirror lake - перша зупинка. вода кришталево чиста, і озеро виглядає доволі мілким, але це обман зору. всередині озера глибина більше 4-ох метрів.

Навпроти нас - Beehive (вулик) - гора названа ~~на честь Віктора Андрійовича Пасічника~~ так видатним натуралістом Естлі ще в 19 столітті. так і залишалася..

Чимчикуємо далі. Тут ось такий непоганий аваланч пройшовся якось.

На горизонті з,явився водоспад. Справа від нього - Teahouse.

Унікальна споруда. Там з травня по вересень живуть декілька студентів. Вони тримають чайну в прямому розумінні цього слова (а не в совітському)

На якийсь час чайна пропадає, проте водоспад тепер видно в усій красі.

Ось знову з,являється чайна (мені просто впадло розкладку з кирилиці постійно переключати, хоча насправді це Teahouse).

Ступені водоспаду. Нажаль камерою я так не вмію передати усю красу..

Тут починається водоспад. Внизу видно готель в якому живуть всі азіатські туристи і далі якого вони (дякую тобі, Боже!) не ходять.

А ось і транспорт. Справа в тому, що ніякої автодороги чи чогось подібного сюди нема (ше раз тобі дякую, Боже!) і зв,язок з зовнішім світом проживаючі
в чайній студенти підтримують за рахунок коней - їжі-чаю-самогону-гумових виборів підігнати.

Тут я вперше в житті спробував чай настояний в айс-вайн. я до істерики ненавиджу усякі "флейворд дрінкс", але мушу визнати, що просто закохався в
цей чай.