передостанній запис №3 (останній з передостанніх)

замість епіграфу:

Процес феодальної роздробленості і власне третій період історії Київської Русі можна поділити на кілька етапів:

1) 1054–1132 pp. — визрівання елементів роздробленості, послаблення в цілому великокнязівської влади;

2) 1132–1204 pp. — переваги відцентрової тенденції, перехід до конфедеративного устрою держави і поліцентризму;

3) 1204–1360 pp. — послаблення Києва, провідна роль на українських землях Галицько-Волинського князівства, занепад торгівельного шляху з варягів в греки[1], поступове захоплення руських земель іноземними державами.

так ось, я про шо.. у мене склалося таке враження, що саме цим ми зараз і займаємося: роздробленням україномовного сегменту по маленьким князівствам - хто на дрім, хто на пейсбук, хто на медіюм, хто на панталони стандалони переходить. і, за великим рахунком, все через вереск, шо забанили діану. принаймні, після цього переререпосту почався активний сепаратизм в україномовному сегменті. на який також піддався і я. порозмірковувавши трохи, я вирішив, шо це шлях в нікуди.  я навіть не виключаю, шо вся ця істерія з баном діани була спланована, ціль якої - роздроблення україномовного сегменту. старий римський принцип "розділяй та володарюй" ніхто не відміняв. так шо нікуди звідси я забиратися не буду. займатися штучним збереженням україномовного сегменту я також не буду. все штучне, так і залишається штучним. тут як в старому доброму анегдоті (каже слониха слону: "хобот - це лишень хобот, зі мною такий номер не проканає").

( тепер щодо інших екаунтів: )

продолжайтє стоять і улибаться

я не зміг пройті мімо..

епіграф (від мене, кунешло):

із случая на стройкє.
- Дєткі, на стройкє в цєлях бєзопасності нада всігда ходіть в касках.
От у нас случай бил: кірпіч дєвочкє на голову упал. А она в каскє била. Дєвочка улибнулась і пошла дальше.
(голос із натовпа):
- Знаю я цю дєвочку, до сіх пор ходить улибається..

ну і, собсно, сам сабж:

Украинцы, может Вы завидуете Россиянам, вы завидуете нам, этим "кацапам" и "москалям". Вы завидуете нашей Олимпиаде и нашей армии…. мы меняемся и растем. Мы верим своему Президенту. Мы верим в свою армию. Мы гордятся своей великой историей, своими достижениями и победами. А ведь совсем недавно это же была наша общая история… и победы и достижения. Ещё вчера….. Мы примирились с собой. Мы наплевали на боготворимый Вами Запад. И мы идем дальше и развиваемся, чтобы ни говорили вам по вашим телевизорам и на ваших форумах. Поймите наконец, что это ВЫ теряете, а не МЫ. ВЫ становитесь слабее, а мы сильнее. И как бы ВЫ громко не кричали "Слава Украине!"- этого уже не остановить. Совсем недавно вы ехидничали, когда у нас была Чечня. А сейчас чеченцы уже не меньше русские, чем сами русские. Они готовы биться за свою возрождённую и Великую Страну, частью которой они являются. И уже чеченскими батальонами пугают Вас. «Как это произошло??? Они же убивали друг друга еще вчера!» А причина проста: чеченцы смогли вспомнить, что они русские, и что они часть Великой Страны и Великого Народа, о чём успели забыть ВЫ. Вы злорадствуете, когда у нас теракты и катастрофы. А мы преодолевают их раз за разом и становятся сильней! Хотя против НАС весь мир! МЫ падаем, и снова поднимаются. Стоим и улыбаемся. Только сплевываем кровь сквозь зубы. А ВЫ кричите, что это мы рабы. Что скоро мы развалимся, нефть упадёт, НАТО нападёт, и на нас обрушатся очередные кары.
Подумайте братья Украинцы, может ВЫ плюнули в себя?».