Острів Санта-Роса. Подорож через 5 штатів. Частина 1. Дорога.

[petro_tazyk]

На минулому тижні з,їздили на Санта Росу – острівець в Мексиканській затоці. Подорож лежала через 5 штатів – Арканзас, Луізіана, Місісіпі, Алабама та Флоріду.

В Арканзасі треба відзначити два моменти. Перший – це багата географічна «спадщина» штату. Долаючи милі однієї із найбільш реднеківських територій омерики, ви проїзджаєте через Париж, Прагу, Лондон, Штутгарт. Окремо слід виділити нас.пункт під назвою Москоу – якийсь засраний хутір із кількістю різноманітних церков більшою за кількість хат у нас.пункті.







Другий момент – це жагуча любов арканзасців палити все, шо теоретично може горіти – від опавшого листя, до автомобільної гуми. В зв,язку з цим, переважну більшість нас.пунктів треба долати на внутрішній «циркуляторній» вентиляції.

Далі йде Луізіана, напевне – найбідніший штат (особливо, якщо відмінусувати Новий Орлеан). Реальний образ нензи і розпачу.




Північна Луізіана славиться своїми пенетенціарними закладами – самими пенетенціарними в гамериці петенцеіарними закладами. Сюда, зазвичай, звозять «отьявлєнних нєгодяєв». Тут на них очікує надзвичайно цікаве, насичене пригодами життя – найвищий по гамериці процент тюремних вбивств та інших, меньш тяжких злочинів, найжорсткіші наглядачі, та найжорстокіші собаки. Але найбільш інтригуючим моментом в перебуванні тут є робота на бавовняних плантаціях. Вологість повітря – понад 90%, температура між 30 і 40 за Цельсієм, жодного натяку на тінь, та 10 годин робочого дня попереду. І так щодня. Як вони там ще сили мають вбивати одне-одного я не тямлю.  

Дуже грамотно поступають в Алабамі із ув,язненними. Їх чіпують і виганяють прибирати узбіччя хайвеїв. При чому ставлять знак попри трасу: «попереду злочинці прибирають дорогу». Знаку про обов,язкове зниження швидкості, який зазвичай ставиться у випадках появи робочих на дорозі - не передбачено. Алабама має 66 миль хайвею вздовж Мексиканської затоки – є, що прибирати. Мали б зеки іще більше роботи, але пару сотен миль, які теоретично мали б належати Алабамі, люб,язно спиздила Флорида (див ГуглМеп). Взагалі, тут треба уникати подорожі через брудні та заповнені транспортом індустріальні центри Бірмінгем та Монтгомері, а краще прокотитися по півдню, через Мобіл. Останній лежить прямо на затоці, має гарний музей військово-морського флоту, експонати якого видно прямо з хайвею 10 (і який я вже –надцятий раз проскакую без зупинки). Дорога перетинає Затоку, тому частково ви їдете в тунелі під водою, причому – з таким різким спуском вниз, що парні чоловічі статеві органи (в простонародді – яйця) тікають в черевну порожнину; а потім маєте нагоду (переважно – ті, хто не за кермом) помилуватися на змішання прісної та солоної води, долаючи міст в кілометрів 10-12.

Між Алабамою та Арканзасом, треба ще подолати Місісіпі – ще один штат з багатою історією та бідним сьогоденням. Робити там нічого. Задля розваги та перепочинку зупинилися в зоопарку столиці штату – Джексон. Перше, що вразило – це жахливої якості дороги (як для гамерики) на Кепітол Стріт (!), де і знаходиться вищеозначеий заклад. Друге – це абсолютна відсутність людей в зоопарку. За півтори години ми зустріли одну маму з дитиною у візочку та чоловік 15 працівників. Зоопарк відверто бідує і півтори години – це занадто багато часу, щоби там проводити, але місцевий тигр приймав ванну, і я не міг це залишити просто так.

Ну, і нарешті – Флоріда. Пенсакола знаходиться усього лиш 6 миль від кордону з Алабамаю, але наша точка зупинки лежела далі на південь від Пенсаколи – через два мости по Затоці, на острові Санта Роса. Про це - в другій частині.