12 миттєвостей життя в субтропіках. Миттєвість дванадцята: грудень.

[petro_tazyk]

Я знаю, шо я не послідовний, і що я ще осінь не показав, але сьогодні якраз вдалий день, щоби розказати про грудень. Власне, розказувати буде небагато. Ось так виглядало все рівно рік назад - 25 грудня 2012 року:



За один цей день випала чотирьохрічна (4!) норма снігу. Останній раз щось подібне тут було 68 років назад.





Весь штат був паралізований повністю - снігоприбиральної техніки немає, що робити зі снігом люди реально не знають. Магазини, ресторани, фастфуди - все закрито було.




В ніч перед снігопадом я загнав машину в гараж. Мав добре передчуття стосовно цього :-)




Подвір,я засипало по самі помідори




Дроти облідініли і пообривалися, спричинивш масові відключення електроенергії. Враховуючи, що це південь, газових обігрівачів у багатьох людей тут немає. Готелі були переповнені і ломили сумашедші прайси. Номер в засраному гадюшніку коштував як люкс в Маріотті.




Таких гарних бурульок на деревах я не бачив навіть в конаді




Пес нагадав собі, шо таке зима. Все-таки після декількох років в конаді йому тут важкувато. Він ісландець за походженням і низькі температури - це його стихія.





Весь день протусувався на подвір,ї - неможливо було в хату загнати




Дерева не призвичаєні до такої кількості снігу і льоду. Багато поламалося.




На другий день ситуація помітно поліпшилася. Вечером цього дня відкрилися декілька фастфудів. Чергі в них по довжині нагадували черги в мавзолєй в його кращі часи. Ще за день від снігу залишилися тільки згадки та фотки.




Як я вже говорив вище - такі катаклізЬми відбуваються раз на 68 років (є передчуття, шо тепер вони відбуватимуться частіше). ну а решту часу субтропіки в грудні виглядають приблизно ось так.

Comments

[candrika.livejournal.com]

Я так і подумала, але збило з пантелику, що ти сказав, що він ісландець :). Наша була біла, і на один розмір більша за вашого, неймовірно розумна, довгоживуча і елегантна собака. Правда, вона була переконана, що ми вівці, і що її робота - нас тренувати щоб ми робили те, що вона вважає за потрібне :).

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

порода - ісландська за походженням. а так - він канадець :-)

член сім,ї, адекватно сприймає всіх: нормально відноситься до добре налаштованих людей, ненавидить агресивних. захисник вітчизни :-)

[candrika.livejournal.com]

Ну, ти знаєш шось таке про походження, чого Вікіпедія не знає :).

Ага, дуже точно ти описав :). Наша прямо до скаженьства ненавиділа патологічних порушників територіального суверинітету господарства - типу поштарів і сміттярів, і ще окремих людей не любила, особливо з агресивними хлопськими замашками - типу пхати їх руки в лице, і все таке - одного знайомого так цапнула, що йому тринадцять швів наклали на руку (то, правда до мого часу було), ну і подерла не одну пару штанів. Вона, правда, була особливо невротична, бо її з притулку взяли - фіг зна, що в неї за дитинство було, але явно не солодке, бо вона деяких зовсім ніби нестрашних речей до останнього боялася. Але до нормальних людей, в тч дітей, цілком адекватно ставилася.

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

та в книжці прочитав. у мене знаєш кіко тих книжок про Померанців, коли я його взяв? я Вука взагалі випадково взяв. Чекав на фоткі в ландон драгз і зайшов в сусідній пет стор. там сиділо двоє померанців в клітці, нещасних до сліз. приїхав додому, кажу жінці так мол і так. а в неї псів в хаті в жизні ніколи не було - все у батьків на подвір,ї тікі - койотів ганяти вночі. поїхали ми, а там тільки один залишився, той, шо мені спершу приглянувся. сидить зовсім такий сумний. я взяв його з клітки, а він мені у куртку заліз, уткнувся носом в живіт і все тут. зовсім маленький, заледве більший долоні.. ну, назад я його вже положити не зміг. питаюся "кіко песик" - "тен найті найн". тю, думаю, 11 баксів, копійки. підхожу до каси. $1099..... але покласти назад його - я би цього собі ніколи не пробачив. подивився я на нього - добрий пес буде. заплатив гроші та й пішли. так він у мене і просидів за пазухою поки додому їхали :-)

в характері його я не помилився. пес дійсно бесподобний. і дітлахів любить, і член сім,ї. і взагалі :-)

[candrika.livejournal.com]

Класна історія :). Тут в мене в родичів минулого тижня цікава історія з кошеням трапилася, тобі сподобається. Скопіюю з раніше написаного, щоб ще раз не переписувати:

Ну і на продовження тваринної теми, тут в бабці, де я раніше жила, живе надворі ціла зграя диких котів. Бабця їх активно годує, і навіть спорудили їм якусь халабуду на подвір'ї, ну і ціла епопея тут з тим як тих котів відловлювати, стерилізувати і назад випускати, бо приручити вони не даються, надто дикі. Так от, тиждень тому одне кошеня з останнього виводка (десь два місяці чи два з половиною), вирішило, що так дальше жить ніззя, прийшло до хати кашляючи і пчихаючи, і заявило, що тепер житиме там. Бабця звісно не змогла його вигнати, особливо коли десь на другий день котячого життя в хаті його власна мама кицька на нього вже шипіла, - так що ми вчора тут розважалися з котом пів свят-вечора. За тиждень людського життя, киця перестала кашляти і пчихати, навчилася користуватися лотком, відростила серйозний такий живіт, і навіть не сильно і недовго ховалася під канапою при повній хаті галасливих гостей.

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

тепер, я так розумію, киця - головний начальник в хаті :-)

[candrika.livejournal.com]

Ага, скоро так буде - вона ще не зрозуміла, що до чого, але судячи з її здібностей їй то недовго займе. Я взагалі ніяк не cat person, до псів маю набагато виразніший сентимент, ну але то ж не в мене вдома, і не мені за цим доглядати, не кажучи вже про присипляння (коли довелося нашу собаку присипляти, і бабця просто не могла, довелося мені її брати до ветеринаря - то я, чесно кажучи, зареклася). Не знаю, чи надовго, але зараз стиль життя і обставини в принципі не сприяють домашнім тваринам - от хіба мишу б завела, якби дуже раптом захотілося якоїсь живності...

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

я також не по котам. я не вмію з ними спілкуватися. взагалі. собаки - інша справа.

миша.. точно не для мене, у мене з ними зовсім інший характер відносин. крім того, ти собі не уявляєш який від них сморід в невеличкій квартирі буде. і живуть мало - рік-півтора, та й по тому.

[candrika.livejournal.com]

Я взагалі особливо не рвуся з тваринами спілкуватися - може тому вони самі перші на коліна лізуть, особливо собаки :).

Я чула, що щурі смердять, особливо чоловічої статі, а миші - ніби ні... І квартира в мене відносно велика і відносно порожня :). Але це так, гіпотетичні лише міркування - тут моя товаришка завела собаку, здуріти можна, скільки часу забирає - якщо одна людина - нема сенсу, хіба що дійсно пенсіонерам, яким більше нІчим зайнятися :). Ну коли сім'я - то інша справа, звичайно...

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

обоє смердять. просто по різному. але миші - більш ядовито :-) повір професіоналу на слово :-)

[candrika.livejournal.com]

Може вони від страху смердять, а якщо їх з любов'ю тримати і нічим не штрикати, і в малій кількості - тоді - ні? :)

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

пробував. ефект - такий самий :-)

[candrika.livejournal.com]

Тоді вірю на слово, і припиняю гіпотезувати про милих домашніх мишей.

Залишаються тільки плазуни, ггггг :). Вчора вночі чекали на поїзд, і там на станції мій відпроваджуючий розговорився з хлопцем - хлопець розказував, що після електричних перебоїв в зв'язку з нашим ольоденінням, повернувся додому і знайшов дохлим свого 15-річного пітона :). Ми його заспокоювали, що він мабуть просто заснув від холоду і так уві сні здох, і не мучився :))).

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

не, до плазунів, я точно не пристосуюся в хаті. пес. і КРАПКА. :-)

[candrika.livejournal.com]

та я в курсі - так просто злегка підколюю тебе в руслі попередньої розмови про плазунів :)

[mamuka-miriuta.livejournal.com]

а, так, було діло :-)