petro_tazyk (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
petro_tazyk) wrote2014-09-09 11:04 am
petro_tazyk) wrote2014-09-09 11:04 am
парк кацапського періоду
от я просто не уявляю собі якими упоротими підарасами треба бути, щоби тужити за совком і бубоніти мантру-маячню «какую страну развалілі». особисто мене совок торкнувся тільки в дитинстів і я дуже радий, що мені не довелося у ньому прожити життя. відповідно, усі мої спогади про совок – це спогади дитинства.
..в середині восьмидесятих ми оселилися в новобудові нового мікрорайону. подвір,я було оточене 9-типоверховими будівлями з усіх чотирьох сторін. у нас був дитячий майданчик, який будували якісь мутанти-алкоголіки, яким було відверто похуй на те, що і для кого вони роблять. так само, як і мутантами-алкоголіками були і ті, хто проектував цей дитячий майданчик, і ті, хто виготовляв усе залізяччя до того майданчику. усіх їх об,єднувала одна ідея із гучною назвою «похуй». їм усім було начхати на функціональність цього майданчику, якість забудови, дитячу безпеку, ет сетера. головна задача у цих мутантів-алкголіків була «виполніть норми социалістічєского чи то обязатальства, чи то сорєвнованія», шоб потім хуйло наверху могло відрапортувати ще більшому хуйлу, яке сиділо ше вище, що «ми нє только догналі амєріку, но і пєрєгналі єйо».
..дитяча горка була встановлена так, що через півроку внизу утворилася вибоїна такої глибини, що вода там стояла тижнями після дощу. і навіть у літню посуху, коли вода таки встигала випаруватися з тої вибоїни, той, хто таки ризикував спустится з горки, відбивав собі сідниці так, шо другого разу вже не хотілося..
..гойдалки у кількості двох штук проіснували у свому первісному стані приблизно стільки ж, як і горка. дуже скоро дерев,яні дощечки криворуко набиті на металеву поверхню повідвалювалися, оголюючи гострі краї гойдалки, які порізали не одну пару дитячих сідниць..
..ше у нас була «вертушка», якась міні-версія «карусел-карусел-хто успєл-тот прісєл-прокатіс-на-нашєй-карусел». я не думаю, що вона проіснувала більше ніж рік – полетіли всі ротаційні підшипники і все решта, шо тільки могло полетіти. лагодити то, звісно, ніхто не збирався. відтак, все, на що був здатен наш «карусел» - це по-інвалідськи перекочуватися краями по землі .
..ше була пісочниця, гратися у якій було всеодно нереально. через те, що купа бидла, яка позаселювалася в новобудови, хотіла виглядати корінними міщанами, але була абсолютно не пристосована до життя в людських, не бидлячих умовах. так, підхопивши модний міський тренд – песик-котик вдома, все це бидло почало масово купляти песиків-котиків і собі. при цьому, все це бидло, сповідувало бидлячи нормативи і ніколи цілеспрямовано їх не вигулювало, а просто випускало на подівр,я справляти свої фізіологічні потреби. в результати, всі їхні песики, а особливо – котики, систематично ходили сцяти і срати в пісочницю. звісно, що не те шо гратися, а навіть пройтися поруч із тою пісочнецею було просто неможливо.
так ось, одного того дитинства мені було достатньо, щоби назавжди з,ясувати, шо я точно не хочу назад у той совок, у ті социалістічєскіє сорєвнованія, перегони з америкою і так далі. і я просто не розумію, як людина, яка провела усе своє життя у чергах, дефіциті та неякісній продукції хоче повернутися назад у той совок. у той парк кацапського періоду.. і я дуже сподіваюся, що як і динозаври, вони скоро усі вимруть.. як тупікова гілка еволюції..
..в середині восьмидесятих ми оселилися в новобудові нового мікрорайону. подвір,я було оточене 9-типоверховими будівлями з усіх чотирьох сторін. у нас був дитячий майданчик, який будували якісь мутанти-алкоголіки, яким було відверто похуй на те, що і для кого вони роблять. так само, як і мутантами-алкоголіками були і ті, хто проектував цей дитячий майданчик, і ті, хто виготовляв усе залізяччя до того майданчику. усіх їх об,єднувала одна ідея із гучною назвою «похуй». їм усім було начхати на функціональність цього майданчику, якість забудови, дитячу безпеку, ет сетера. головна задача у цих мутантів-алкголіків була «виполніть норми социалістічєского чи то обязатальства, чи то сорєвнованія», шоб потім хуйло наверху могло відрапортувати ще більшому хуйлу, яке сиділо ше вище, що «ми нє только догналі амєріку, но і пєрєгналі єйо». ..дитяча горка була встановлена так, що через півроку внизу утворилася вибоїна такої глибини, що вода там стояла тижнями після дощу. і навіть у літню посуху, коли вода таки встигала випаруватися з тої вибоїни, той, хто таки ризикував спустится з горки, відбивав собі сідниці так, шо другого разу вже не хотілося..
..гойдалки у кількості двох штук проіснували у свому первісному стані приблизно стільки ж, як і горка. дуже скоро дерев,яні дощечки криворуко набиті на металеву поверхню повідвалювалися, оголюючи гострі краї гойдалки, які порізали не одну пару дитячих сідниць..
..ше у нас була «вертушка», якась міні-версія «карусел-карусел-хто успєл-тот прісєл-прокатіс-на-нашєй-карусел». я не думаю, що вона проіснувала більше ніж рік – полетіли всі ротаційні підшипники і все решта, шо тільки могло полетіти. лагодити то, звісно, ніхто не збирався. відтак, все, на що був здатен наш «карусел» - це по-інвалідськи перекочуватися краями по землі .
..ше була пісочниця, гратися у якій було всеодно нереально. через те, що купа бидла, яка позаселювалася в новобудови, хотіла виглядати корінними міщанами, але була абсолютно не пристосована до життя в людських, не бидлячих умовах. так, підхопивши модний міський тренд – песик-котик вдома, все це бидло почало масово купляти песиків-котиків і собі. при цьому, все це бидло, сповідувало бидлячи нормативи і ніколи цілеспрямовано їх не вигулювало, а просто випускало на подівр,я справляти свої фізіологічні потреби. в результати, всі їхні песики, а особливо – котики, систематично ходили сцяти і срати в пісочницю. звісно, що не те шо гратися, а навіть пройтися поруч із тою пісочнецею було просто неможливо.
так ось, одного того дитинства мені було достатньо, щоби назавжди з,ясувати, шо я точно не хочу назад у той совок, у ті социалістічєскіє сорєвнованія, перегони з америкою і так далі. і я просто не розумію, як людина, яка провела усе своє життя у чергах, дефіциті та неякісній продукції хоче повернутися назад у той совок. у той парк кацапського періоду.. і я дуже сподіваюся, що як і динозаври, вони скоро усі вимруть.. як тупікова гілка еволюції..
no subject
no subject
no subject
no subject